напам’ять

НАПАМ’ЯТЬ – НА ПАМ’ЯТЬ

Напам’ять, присл. З пам’яті, не дивлячись у текст: напам’ять вивчити. Він знає напам’ять майже всі ті вірші, які вчила в гімназії його сестра (Ю.Смолич); Дмитро майже напам’ять знав, хто що має і як живе (А.Гудима); Він не пропустив жодної опери і знав напам’ять усі арії (Р.Іваничук).

На пам’ять, ім. з прийм. І долину, і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко); Часом давно забуте звідкись прилізе на пам’ять (М.Коцюбинський); – Прийми ж від робітників усього світу в подарунок на пам’ять ось цей золотий меч з написом (О.Довженко); [Палажка:] Мене батько-матір цим образом благословили. Я на пам’ять його заховала. (Я.Мамонтов); Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам’ять нащадкам подільської Вулиги (О. Гончар).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напам’ять — напам’ять – на пам’ять Розрізняються написанням. Напам’ять (прислівник) – з пам’яті, не дивлячись у текст. Виступає як одне слово. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»