1. Літературне слововживання

незрівнянний

НЕЗРІВНЯННИЙ – НЕ ЗРІВНЯНИЙ

Незрівнянний, прикм. Якого не можна ні з ким, ні з чим порівняти; неперевершений, дуже великий тощо. Це був князь палкий, відважний, Незрівнянний у бою (О.Олесь); Майстерність його була незрівнянна (Н.Рибак); – Ах, яка незрівнянна краса! (О.Соколовський).

Не зрівняний, част. з дієприкм. Стіни немазані, полупані.. Долівка не зрівняна (Панас Мирний); Ізнову наче сонце зазирає в душу молодиці, гріє, голубить, засвічує в очах її глибокі, ні з чим не зрівняні вогники (А.Шиян).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незрівнянний — незрівня́нний прикметник прекрасний Орфографічний словник української мови
  2. незрівнянний — Непорівнянний; (як міра якости) неперевершений, ЧУДОВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. незрівнянний — див. вродливий; хороший Словник синонімів Вусика
  4. незрівнянний — -а, -е. Якого не можна ні з ким, ні з чим порівняти, якого не можна перевершити; неперевершений. || Дуже великий. || із сл. ні з ким, ні з чим. Винятковий, особливий, незвичайний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. незрівнянний — НЕЗРІВНЯ́ННИЙ, а, е. Якого не можна ні з ким, ні з чим порівняти, якого не можна перевершити; неперевершений. Коло коней він умів ходити добре, і стрілець з нього був незрівнянний (І. Словник української мови у 20 томах
  6. незрівнянний — НАДЗВИЧА́ЙНИЙ (дуже великий за силою вияву, інтенсивністю чого-небудь, завдяки чому виділяється на загальному тлі), НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, ВИНЯТКО́ВИЙ, СУГУ́БИЙ книжн. заст. Словник синонімів української мови
  7. незрівнянний — Незрівня́нний, -на, -не (що не можна зрівняти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. незрівнянний — НЕЗРІВНЯ́ННИЙ, а, е. Якого не можна ні з ким, ні з чим порівняти, якого не можна перевершити; неперевершений. Коло коней він умів ходити добре, і стрілець з нього був незрівнянний (Фр. Словник української мови в 11 томах