1. Словник української мови в 11 томах

незрівнянний

НЕЗРІВНЯ́ННИЙ, а, е. Якого не можна ні з ким, ні з чим порівняти, якого не можна перевершити; неперевершений.

Коло коней він умів ходити добре, і стрілець з нього був незрівнянний (Фр., III, 1950, 267);

Щоразу гримлять оплески, якими слухачі дякують артистові за його незрівнянне мистецтво (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 9);

// Дуже великий.

Повернувшись додому, Андрій знову цілком віддався своїй роботі, знаходячи в ній незрівнянну радість творчості (Гур., Наша молодість, 1949, 180);

Соціалізм кожного дня демонструє незрівнянну перевагу над капіталістичною системою (Ком. Укр., 5, 1960, 32);

// із сл. ні з ким, ні з чим. Винятковий, особливий, незвичайний.

Тоня, оця вертуха, оця смаглявка, це вона.. виповнила його новим, ні з чим незрівнянним почуттям (Гончар, Тронка, 1963, 39);

Психологічна сила зображення людини, простої і великої, у Довженка ні з ким незрівнянна (Рад. літ-во, 4, 1968, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незрівнянний — незрівня́нний прикметник прекрасний Орфографічний словник української мови
  2. незрівнянний — НЕЗРІВНЯННИЙ – НЕ ЗРІВНЯНИЙ Незрівнянний, прикм. Якого не можна ні з ким, ні з чим порівняти; неперевершений, дуже великий тощо. Це був князь палкий, відважний, Незрівнянний у бою (О.Олесь); Майстерність його була незрівнянна (Н. Літературне слововживання
  3. незрівнянний — Непорівнянний; (як міра якости) неперевершений, ЧУДОВИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. незрівнянний — див. вродливий; хороший Словник синонімів Вусика
  5. незрівнянний — -а, -е. Якого не можна ні з ким, ні з чим порівняти, якого не можна перевершити; неперевершений. || Дуже великий. || із сл. ні з ким, ні з чим. Винятковий, особливий, незвичайний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. незрівнянний — НЕЗРІВНЯ́ННИЙ, а, е. Якого не можна ні з ким, ні з чим порівняти, якого не можна перевершити; неперевершений. Коло коней він умів ходити добре, і стрілець з нього був незрівнянний (І. Словник української мови у 20 томах
  7. незрівнянний — НАДЗВИЧА́ЙНИЙ (дуже великий за силою вияву, інтенсивністю чого-небудь, завдяки чому виділяється на загальному тлі), НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, ВИНЯТКО́ВИЙ, СУГУ́БИЙ книжн. заст. Словник синонімів української мови
  8. незрівнянний — Незрівня́нний, -на, -не (що не можна зрівняти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)