1. Словник української мови в 11 томах

незрівнянно

НЕЗРІВНЯ́ННО.

1. Присл. до незрівня́нний.

Співала ж [О. Петрусенко] дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був — із щирого срібла! (Тич., II, 1957, 42);

Одночасно із зростанням виробництва зерна і кормів незрівнянно збільшиться і вихід тваринницької продукції (Хлібороб Укр., 1, 1964, 5).

2. у сполуч. з вищ. ст. прикм. та присл. Набагато, значно.

Відчував [Бронко], що міг би дати незрівнянно більше, — та що тут балакати! (Вільде, Сестри.., 1958, 223);

Він ішов немов побитий, але на цей раз подоланий Береза був незрівнянно щасливішим від того переможця, що здобув колись свою перемогу на виноградниках (Томч., Готель.., 1960, 313).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незрівнянно — незрівня́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. незрівнянно — 1》 Присл. до незрівнянний. 2》 у сполуч. з вищ. ст. прикм. та присл. Набагато, значно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. незрівнянно — НЕЗРІВНЯ́ННО. 1. Присл. до незрівня́нний. Співала ж [О. Петрусенко] дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був – із щирого срібла! (П. Словник української мови у 20 томах
  4. незрівнянно — ПРЕКРА́СНО присл. і предик., ЧУДО́ВО, ЧУДЕ́СНО рідше, ЧУДО́ВНО рідше, НЕЗРІВНЯ́ННО, НАВДИВОВИ́ЖУ, БЛИСКУЧЕ підсил., ПРЕДО́БРЕ підсил. розм., ПРЕЧУДОВО підсил. розм., ПРЕЧУДЕ́СНО підсил. розм., НАПРО́ЧУД розм., ЗНАМЕНИ́ТО розм., БОЖЕ́СТВЕННО заст., поет. Словник синонімів української мови