1. Літературне слововживання

онде

ОНДЕ – ОН ДЕ

Онде, част. 1. вказ. Вживається при вказуванні на щось на далекій відстані. Онде гай величаво дріма (П.Грабовський); Онде гірка палає мов пломінь (Леся Українка); – О! Гляньте! Онде діти біжать! (О.Довженко). 2. розм. Вказує на якийсь факт, уточнює щось. Не в добрий час промовив неборак, Бо вийшло онде як: Добрались Свині, все порозкидали (Л.Глібов).

Он де, част. з присл. – Іще б! Дурні земські гроші куди дівати? – он де наші мости та гаті розлазяться (Панас Мирний); – Наріканням та молитвами нічого не вдієш, пане воєводо! Хапайся за шаблю та обороняйся! Он де наша сила! (І.Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. онде — о́нде прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. онде — ч., он, (трохи далі) он-он, он-он-он; ЯК ПР. там, отам; ондечки. Словник синонімів Караванського
  3. онде — див. близько; он Словник синонімів Вусика
  4. онде — 1》 част. вказ. Вказує на що-небудь на певній відстані. 2》 част. вказ. Вказує на який-небудь факт, уточнює який-небудь факт. 3》 присл. На певній відстані або поблизу чого-небудь; там, отам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. онде — О́НДЕ. 1. част. вказ. Уживається при вказуванні на що-небудь на певній відстані. Онде злодій штемпований Кайдани волочить; Он розбойник [розбійник] катований Зубами скрегоче (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. онде — ОН част. вказ. (уживається при вказуванні на кого-, що-небудь віддалене або на певній відстані, перев. супроводжується жестом), О́НДЕ, ОТО́ (ОТТО́) розм., ТО розм., О́НДЕЧКИ розм. Он зірка в небі пролетіла (В. Словник синонімів української мови
  7. онде — О́нде, о́ндечки, присл.; он де (з різн. знач.). Кни́жка лежи́ть о́нде на столі́. А о́нде й сві́чка гори́ть (Гоголь). О́н де ти був! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. онде — О́НДЕ. 1. част. вказ. Уживається при вказуванні на що-небудь на певній відстані. Онде злодій штемпований Кайдани волочить; Он розбойник [розбійник] катований Зубами скрегоче (Шевч. Словник української мови в 11 томах