1. Літературне слововживання

пам’ятник

ПАМ’ЯТНИК – ПАМ’ЯТКА

Пам’ятник, -а (кому, чому, рідше кого, чого). 1. Архітектурна або скульптурна споруда в пам’ять або на честь когось, чогось: пам’ятник Т.Шевченкові, до пам’ятника князеві Володимирові, пам’ятник Слави. 2. зрідка. Те саме, що пам’ятка.

Пам’ятка (чого). Предмет матеріальної культури минулого; твір стародавньої писемності тощо: архітектурна пам’ятка, пам’ятка архітектури, літературна пам’ятка, пам’ятка літератури.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пам’ятник — Пам’ятник і пам’ятка «Багато пам’ятників минулого є в степах України. Це і степові могили, і кам’яні «баби», що стояли на цих могилах, і, нарешті, різні речі, які знаходять у могилах», — читаємо в статті про археологічні знахідки. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  2. пам’ятник — Па́м’ятник, -ка, -кові, на -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. пам’ятник — ПА́М’ЯТНИК, а, ч. 1. кому, чому, розм. чий. Архітектурна або скульптурна споруда в пам’ять чи на честь кого-, чого-небудь. Вони повернули на гору до пам’ятника князя Володимира, де ввечері гуляло дуже багато людей (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах