1. Літературне слововживання

помітний

ПОМІТНИЙ – ПОМІТЛИВИЙ

Помітний. Який можна побачити, помітити; відчутний; важливий тощо: помітна стежка, помітний рум’янець, помітне місце в мистецтві, помітний вітерець, помітна людина, помітний слід в історії. Пох.: помітність, помітно.

Помітливий, розм. Спостережливий. Пох. помітливість.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помітний — помі́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. помітний — Примітний, прикметний; (слід) глибокий; (вітрець) відчутний; (хто) непересічний; (вплив) значний, не абиякий, сов. неабиякий; пр. ПОМІТНО, слідно. Словник синонімів Караванського
  3. помітний — [поум’ітнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  4. помітний — -а, -е. 1》 Якого можна побачити, помітити, розрізнити зором. || Який привертає увагу; примітний. 2》 перен. Якого можна сприймати органами чуття; відчутний. 3》 перен. Який своєю діяльністю, активністю і т. ін. позитивно відрізняється від інших. 4》 перен. Який має велике, особливе значення; важливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. помітний — Видатний, визначний, значний, незвичайний, надзвичайний, важний, поважний, важливий, великий, чималий, славний, відомий, знаний, високопоставлений, показний, див. маркантний, примітний Словник чужослів Павло Штепа
  6. помітний — ПОМІ́ТНИЙ, а, е. 1. Який можна побачити, помітити, розрізнити зором. Ледве помітною стежкою підіймавсь [Іван] вище й вище (М. Коцюбинський); Здоров'я потроху поверталося до неї: на щоках з'явився ледь помітний рум'янець (А. Словник української мови у 20 томах
  7. помітний — ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  8. помітний — Помі́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. помітний — ПОМІ́ТНИЙ, а, е. 1. Який можна побачити, помітити, розрізнити зором. Ледве помітною стежкою підіймавсь [Іван] вище й вище (Коцюб., II, 1955, 308); Здоров’я потроху поверталося до неї: на щоках з’явився ледь помітний рум’янець (Хижняк, Тамара, 1959... Словник української мови в 11 томах
  10. помітний — Помітний, -а, -е Замѣтный, примѣтный. Екат. у. Я свого ножа зараз пізнаю, бо він помітний. Славяносерб. у. Словник української мови Грінченка