помітний

ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм.; ВИРІША́ЛЬНИЙ, ЦІ́ННИЙ, НЕОЦІНЕ́ННИЙ підсил., ДОРОГОЦІ́ННИЙ підсил., КАРДИНА́ЛЬНИЙ підсил. книжн., НЕОЦІ́ННИЙ підсил. рідше, ДОРОГИ́Й рідко (який має основне значення, визначає дальший хід чогось, допомагає в чомусь); ГРАНДІО́ЗНИЙ, ІСТОРИ́ЧНИЙ, ЕПОХА́ЛЬНИЙ книжн. (який має велике значення для цілої епохи, тривалого часу); ЗНАЧНИ́Й, ЗНАЧЛИ́ВИЙ рідше, ПОМІ́ТНИЙ, НЕАБИ́ЯКИЙ, НЕМАЛИ́Й (досить важливий). Дуже важливі події сталися в світі (О. Довженко); Ішли партизани ярами, борами, На діло велике ішли (П. Воронько); Визначні події в житті народу.. неодмінно відбиваються в народній творчості (М. Рильський); Я сидів і дивився на воду І про речі поважні гадав (В. Самійленко); Місткі слова знаходить поет для розкриття ваговитої думки (з газети); Немаловажна справа; Найсвятіший обов'язок молодого літератора — створювати такі художні полотна, які були б суспільно значущими (В. Козаченко); Йому треба було одвезти в одно місто доручення в одній серйозній справі (М. Коцюбинський); Справа була вельми важна (Б. Грінченко); Друге, що в моєму дитинстві було вирішальним для характеру моєї творчості, це любов до природи, правильне відчуття краси природи (О. Довженко); Крутизна траєкторії мін у горах виявилась особливо цінною (О. Гончар); Я гаряче потиснув руку Марії Кіндратівні, мовчазливо дякуючи старій за неоціненне повідомлення (Ю. Збанацький); Гинули одні, А інші виривалися із виру, Приносячи дорогоцінні вісті (М. Рильський); Мистецтво й доба, художник і час — ці питання завжди були для письменників і митців кардинальними й животрепетними (О. Левада); Грандіозні успіхи в галузі космонавтики; Ніхто ще не знав про історичну нараду, в якій він за одним столом з народними полководцями щойно брав участь (О. Гончар); Епохальний твір мистецтва; Значна подія; Помітним досягненням нашої літератури останніх років став роман у віршах Ліни Костенко "Маруся Чурай" (з журналу). — Пор. знаме́нний.

ВИ́ДНИЙ (якого можна бачити, приступний зорові), ПОМІ́ТНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ. Трохи осторонь, але на видному місці статуя музи з лірою в руках (Леся Українка); Вузенька стежка, ледве помітна,.. щезала часом серед кам'яної пустині (М. Коцюбинський); Провела (Дарина) пальцями по очах і посміхнулася крізь іще не видимі сльози (М. Стельмах). — Пор. 1. помі́тний.

ВІДВЕ́РТИЙ (який проявляється цілком відкрито), ВІДКРИ́ТИЙ, ПРЯМИ́Й, НЕПРИХО́ВАНИЙ, НЕПРИКРИ́ТИЙ, НЕЗАМАСКО́ВАНИЙ, Я́ВНИЙ, ПОМІ́ТНИЙ, ПРОЗО́РИЙ, НЕПОТАЙНИ́Й, НЕТА́ЄНИЙ рідше. Гвоздь подивився на мене з відвертим презирством (І. Микитенко); Його бунтівницька агітація серед селян відкрита (І. Франко); Селяни з неприхованою цікавістю дивилися на чотирьох мандрівників (О. Донченко); Неприкрита туга; Силантій боліє за завод, і цей біль одвертий, незамаскований вплинув на Корольова (А. Шиян); Кошовий Кирдяга стежив за перебігом бою з явним незадоволенням (О. Довженко); Дмитро.. з ледь помітною усмішкою подивився на матір (М. Стельмах); Її.. очі замиготіли в тій хвилі нетаєною злобою (О. Кобилянська).

ВІДЧУ́ТНИЙ (доступний для сприйняття органами чуття), ЧУ́ТНИЙ, ПОМІ́ТНИЙ, УЛОВИ́МИЙ (ВЛОВИ́МИЙ), УЛО́ВНИЙ. Ніч стала чорнильно-темною, запахи свіжого снігу, морожених трав, гнилуватого моху стали особливо відчутними (В. Собко); Ледь чутний дотик пальців; Ледь помітний північний вітрець відсвіжував обличчя (З. Тулуб); Директор кинув ледь уловимий докірливий погляд на Совинського (П. Загребельний).

ПОМІ́ТНИЙ (який або якого можна помітити, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТНИЙ, ВІДМІ́ТНИЙ, ПОКАЗНИ́Й, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРИКМЕ́ТНИЙ (ПРИКМІТНИЙ) розм. Він, що не кажіть, помітний! Міцний, ставний, енергійний (Я. Гримайло); Тільки в одному місці коло осоки вода в плесі розходилась ледве примітними кружалами та брижжами (І. Нечуй-Левицький); Дід Сербиченко показав фронтовикам відмітне місце, де впродовж року.. ніколи не вщухав вітер (Ю. Яновський); Яка ся церква здавалася колись великою та показною, а тепер наче осіла — зовсім і не видно її з-за лип (Панас Мирний); Можна ж було сісти десь в іншому кутку, приховати бодай не себе, а хоча б усім очевидне зацікавлення тою жінкою у вишукано прозорій тканині (І. Ле); При кухні.. маячила прикметна постать відомого всій роті кухаря Меркурія (Я. Качура). — Пор. 1. ви́дний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помітний — помі́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. помітний — ПОМІТНИЙ – ПОМІТЛИВИЙ Помітний. Який можна побачити, помітити; відчутний; важливий тощо: помітна стежка, помітний рум’янець, помітне місце в мистецтві, помітний вітерець, помітна людина, помітний слід в історії. Пох.: помітність, помітно. Помітливий, розм. Спостережливий. Пох. помітливість. Літературне слововживання
  3. помітний — Примітний, прикметний; (слід) глибокий; (вітрець) відчутний; (хто) непересічний; (вплив) значний, не абиякий, сов. неабиякий; пр. ПОМІТНО, слідно. Словник синонімів Караванського
  4. помітний — [поум’ітнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. помітний — -а, -е. 1》 Якого можна побачити, помітити, розрізнити зором. || Який привертає увагу; примітний. 2》 перен. Якого можна сприймати органами чуття; відчутний. 3》 перен. Який своєю діяльністю, активністю і т. ін. позитивно відрізняється від інших. 4》 перен. Який має велике, особливе значення; важливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. помітний — Видатний, визначний, значний, незвичайний, надзвичайний, важний, поважний, важливий, великий, чималий, славний, відомий, знаний, високопоставлений, показний, див. маркантний, примітний Словник чужослів Павло Штепа
  7. помітний — ПОМІ́ТНИЙ, а, е. 1. Який можна побачити, помітити, розрізнити зором. Ледве помітною стежкою підіймавсь [Іван] вище й вище (М. Коцюбинський); Здоров'я потроху поверталося до неї: на щоках з'явився ледь помітний рум'янець (А. Словник української мови у 20 томах
  8. помітний — Помі́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. помітний — ПОМІ́ТНИЙ, а, е. 1. Який можна побачити, помітити, розрізнити зором. Ледве помітною стежкою підіймавсь [Іван] вище й вище (Коцюб., II, 1955, 308); Здоров’я потроху поверталося до неї: на щоках з’явився ледь помітний рум’янець (Хижняк, Тамара, 1959... Словник української мови в 11 томах
  10. помітний — Помітний, -а, -е Замѣтный, примѣтный. Екат. у. Я свого ножа зараз пізнаю, бо він помітний. Славяносерб. у. Словник української мови Грінченка