1. Літературне слововживання

посол

ПОСОЛ – ПОСЛАННИК – ПОСЛАНЕЦЬ

Посол, -сла. 1. Дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство. Моточовен відвіз на "Ісмет " турецького посла з дружиною (Ю.Яновський). 2. Те саме, що посланець. Латину тільки що сказали, що од Енея єсть посли (І.Котляревський).

Посланник, -а. 1. Дипломатичний представник (рангом нижчий від посла). 2. зрідка. Те саме, що посланець.

Посланець, -нця, ор. -нцем. Особа, послана кимсь з певним дорученням, завданням тощо, гонець; чийсь представник для участі в чомусь і т. ін. – Я посланець пана Ґонти (Т.Шевченко); Вчора знову посланець приніс мені рожі від вас (Ірина Вільде); Його до гетьмана од Січі посланцем обрано (В.Сосюра).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посол — Посо́л: — депутат [44-1;46-2;46-1] Словник з творів Івана Франка
  2. посол — Чи синонімічні іменники посол, посланник, посланець? Усі три лексеми близькі між собою значенням, але в окремих стилях спостерігається сувора диференціація їх. Так, у мові дипломатів слова посол і посланник істотно розрізняються. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. посол — посо́л іменник чоловічого роду, істота офіційне звертання: пане посол! Орфографічний словник української мови
  4. посол — Посо́л. Депутат. З буковиньских послів вибрано п. Василька до комісій анексийної, буджетової і зелізничої, п. Пігуляка до петицийної і санітарної, п. Семаку до комісиї урядничої, прасової і комісиї про посольску нетикальність... Українська літературна мова на Буковині
  5. посол — г. амбасадор; (від кого) посланець; Г. парляментар, депутат сейму. Словник синонімів Караванського
  6. посол — [посол] -сла, м. (на) -слов'і/поус'л'і, кл. посол, мн. -сли, поус'л'іў Орфоепічний словник української мови
  7. посол — заст. посел, -сла, ч. 1》 Дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство. || Повноважний дипломатичний представник найвищого рангу. 2》 перен. Той, кого посилають з яким-небудь дорученням, завданням; посланець. 3》 діал., заст. Депутат парламенту, сейму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. посол — ПОСО́Л, сла́, ч. 1. Дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство. – Мій брат у первих, маркіз де-Пурверсе, посол при одному дворі, писав мені, щоб я їхала за границю на води (І. Словник української мови у 20 томах
  9. посол — Ані посла, ані осла. Коли післанець не вертається на час. Пішли посла, а за ним осла. Пішли нездалого післанця, а за ним і другого такого. Посла ні січуть, ні рубають. Старий міжнародній закон, про нетикальність посла. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. посол — Дипломатичний представник найвищого рівня, який представляє державу перед керівництвом ін. держави чи у міжнародній організації. Універсальний словник-енциклопедія
  11. посол — ДЕПУТА́Т (член органу державної влади, обраний виборцями), ПОСО́Л зах., заст. Сам він депутат Ради (А. Головко); Від 1908 р. до 1918 р. був я послом до австрійського парламенту, де не виголошував ніяких промов (В. Стефаник). Словник синонімів української мови
  12. посол — Посо́л, посла́; посли́, -слі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. посол — ПОСО́Л, сла́, ч. 1. Дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство. — Мій брат у первих, маркіз де-Пурверсе, посол при одному дворі, писав мені, щоб я їхала за границю на води (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  14. посол — Посол, -сла м. 1) = посел. 2) Депутата парламента, сейма. Желех. Словник української мови Грінченка