1. Словник української мови в 11 томах

посол

ПОСО́Л, сла́, ч.

1. Дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство.

— Мій брат у первих, маркіз де-Пурверсе, посол при одному дворі, писав мені, щоб я їхала за границю на води (Н.-Лев., І, 1956, 424);

// Повноважний дипломатичний представник найвищого рангу.

Усі посли, по московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах (П. Куліш, Вибр., 1969, 168).

2. перен. Той, кого посилають з яким-небудь дорученням, завданням; посланець.

[Кассандра:] І певне Ахіллес того не знав, що в той же час, як він шукав послів, щоб їх послати у свати до тебе, твій брат, наш Гектар, саме раду радив, щоб запалити кораблі ахейські (Л. Укр., II, 1951, 258);

Нехай він і посол від такого магната, як Острозький, але хто дав йому право нехтувати присутністю польного гетьмана (Ле, Наливайко, 1957, 21).

3. діал., заст. Депутат парламенту, сейму.

Від 1908 р. до 1918 р. був я послом до австрійського парламенту, де не виголошував ніяких промов (Стеф., II, 1953, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посол — Посо́л: — депутат [44-1;46-2;46-1] Словник з творів Івана Франка
  2. посол — Чи синонімічні іменники посол, посланник, посланець? Усі три лексеми близькі між собою значенням, але в окремих стилях спостерігається сувора диференціація їх. Так, у мові дипломатів слова посол і посланник істотно розрізняються. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. посол — посо́л іменник чоловічого роду, істота офіційне звертання: пане посол! Орфографічний словник української мови
  4. посол — ПОСОЛ – ПОСЛАННИК – ПОСЛАНЕЦЬ Посол, -сла. 1. Дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство. Моточовен відвіз на "Ісмет " турецького посла з дружиною (Ю.Яновський). 2. Те саме, що посланець. Літературне слововживання
  5. посол — Посо́л. Депутат. З буковиньских послів вибрано п. Василька до комісій анексийної, буджетової і зелізничої, п. Пігуляка до петицийної і санітарної, п. Семаку до комісиї урядничої, прасової і комісиї про посольску нетикальність... Українська літературна мова на Буковині
  6. посол — г. амбасадор; (від кого) посланець; Г. парляментар, депутат сейму. Словник синонімів Караванського
  7. посол — [посол] -сла, м. (на) -слов'і/поус'л'і, кл. посол, мн. -сли, поус'л'іў Орфоепічний словник української мови
  8. посол — заст. посел, -сла, ч. 1》 Дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство. || Повноважний дипломатичний представник найвищого рангу. 2》 перен. Той, кого посилають з яким-небудь дорученням, завданням; посланець. 3》 діал., заст. Депутат парламенту, сейму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. посол — ПОСО́Л, сла́, ч. 1. Дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство. – Мій брат у первих, маркіз де-Пурверсе, посол при одному дворі, писав мені, щоб я їхала за границю на води (І. Словник української мови у 20 томах
  10. посол — Ані посла, ані осла. Коли післанець не вертається на час. Пішли посла, а за ним осла. Пішли нездалого післанця, а за ним і другого такого. Посла ні січуть, ні рубають. Старий міжнародній закон, про нетикальність посла. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. посол — Дипломатичний представник найвищого рівня, який представляє державу перед керівництвом ін. держави чи у міжнародній організації. Універсальний словник-енциклопедія
  12. посол — ДЕПУТА́Т (член органу державної влади, обраний виборцями), ПОСО́Л зах., заст. Сам він депутат Ради (А. Головко); Від 1908 р. до 1918 р. був я послом до австрійського парламенту, де не виголошував ніяких промов (В. Стефаник). Словник синонімів української мови
  13. посол — Посо́л, посла́; посли́, -слі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. посол — Посол, -сла м. 1) = посел. 2) Депутата парламента, сейма. Желех. Словник української мови Грінченка