1. Літературне слововживання

престарий

ПРЕСТАРИЙ – ПРЕСТАРІЛИЙ – ПРИСТАРІЛИЙ

Престарий. Дуже старий, старезний; дуже давній: престара корова, стара-престара бабуся, престарий собор.

Престарілий, зрідка. Який дожив до глибокої старості (про людину); також у знач. ім.: будинок для престарілих.

Пристарілий, розм. Який став літнім, немолодим; літній, немолодий; непридатний для вжитку (про речі).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. престарий — престари́й прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. престарий — див. стародавній Словник синонімів Вусика
  3. престарий — -а, -е, також у сполуч. зі сл. старий, розм. 1》 Дуже старий; старезний. || у знач. ім. престарий, -рого, ч., престара, -рої, ж. Дуже стара людина. 2》 Дуже давній, старовинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. престарий — ПРЕСТАРИ́Й, а́, е́, також у сполуч. зі сл. старий, розм. 1. Дуже старий; старезний. Корови були престарі, і чоловік почав з жоною радитись, як би їх продати (А. Калин); – Десь на світі жили ще дві старі-престарі зловредні бабусі – Середа й П'ятниця (О. Словник української мови у 20 томах
  5. престарий — СТАРИ́Й (СТАР поет., фольк.) (який прожив багато років), ПОХИ́ЛИЙ, ПЕРЕСТАРІ́ЛИЙ, ПЕРЕСТА́РКУВАТИЙ розм. (дуже старий або старіший, ніж треба для чого-небудь); СТАРЕ́ЗНИЙ, ДРЕ́ВНІЙ розм., ПРЕСТАРИ́Й розм., ДІДИ́ЗНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  6. престарий — ПРЕСТАРИ́Й, а́, е́, також у сполуч. із сл. старий, розм. 1. Дуже старий; старезний. Корови були престарі, і чоловік почав з жоною радитись, як би їх продати (Калин, Закарп. Словник української мови в 11 томах