1. Словник синонімів української мови

престарий

СТАРИ́Й (СТАР поет., фольк.) (який прожив багато років), ПОХИ́ЛИЙ, ПЕРЕСТАРІ́ЛИЙ, ПЕРЕСТА́РКУВАТИЙ розм. (дуже старий або старіший, ніж треба для чого-небудь); СТАРЕ́ЗНИЙ, ДРЕ́ВНІЙ розм., ПРЕСТАРИ́Й розм., ДІДИ́ЗНИЙ заст., ПРЕСТАРІ́ЛИЙ рідше (який дожив до глибокої старості); ВЕ́ТХИЙ, ДРЯ́ХЛИЙ (дуже старий і немічний). У човні сиділо троє: старий сивий рибалка і двоє юнаків (Ю. Смолич); Я жив на хуторі.. Я стар був, немощен (Т. Шевченко); Я попросив у якоїсь похилої вже тітусі гілку бузку (Ю. Мокрієв); Родичі також не були ще надто перестарілі, могли обходитися без нього в хазяйстві (О. Кобилянська); Двірник, — він і тепер працює в їхньому будинку, — перестаркуватий і хворобливий (Л. Первомайський); Любила (Маруся) в ті дні говорити зі статечними ґаздинями, древніми дідами (Г. Хоткевич); Розступилася земля, і з глибокої ями, як з води, вирнув дідизний старець (О. Стороженко); Господар, ветхий дідок, шмигнув у хатину, швидко закривши за собою двері (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. престарий — престари́й прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. престарий — ПРЕСТАРИЙ – ПРЕСТАРІЛИЙ – ПРИСТАРІЛИЙ Престарий. Дуже старий, старезний; дуже давній: престара корова, стара-престара бабуся, престарий собор. Престарілий, зрідка. Який дожив до глибокої старості (про людину); також у знач. ім.: будинок для престарілих. Літературне слововживання
  3. престарий — див. стародавній Словник синонімів Вусика
  4. престарий — -а, -е, також у сполуч. зі сл. старий, розм. 1》 Дуже старий; старезний. || у знач. ім. престарий, -рого, ч., престара, -рої, ж. Дуже стара людина. 2》 Дуже давній, старовинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. престарий — ПРЕСТАРИ́Й, а́, е́, також у сполуч. зі сл. старий, розм. 1. Дуже старий; старезний. Корови були престарі, і чоловік почав з жоною радитись, як би їх продати (А. Калин); – Десь на світі жили ще дві старі-престарі зловредні бабусі – Середа й П'ятниця (О. Словник української мови у 20 томах
  6. престарий — ПРЕСТАРИ́Й, а́, е́, також у сполуч. із сл. старий, розм. 1. Дуже старий; старезний. Корови були престарі, і чоловік почав з жоною радитись, як би їх продати (Калин, Закарп. Словник української мови в 11 томах