1. Літературне слововживання

пристань

ПРИСТАНЬ – ПРИЧАЛ

Пристань, -і, ор. -нню. 1. Спеціально обладнане місце на березі водойми з плавучою або береговою спорудою для причалювання або стоянки суден: пароплав відходив від пристані, пристань для човнів. 2. перен. Місце, де можна укритися, відпочити, в якому можна знайти спокій, задоволення тощо. Анна... може б піти до Анни, до моєї тихої пристані, до моєї ще ніким не вкраденої радості (П.Колесник).

Причал, -у. 1. Спеціально обладнана частина порту або пристані, де пришвартовуються і стоять судна: портовий причал, причал для суден. 2. Канат або ланцюг, яким пришвартовують судна: відв’язати корабельні причали. 3. перен. Те саме, що пристань 2. Вішують сині береги Красу і щастя небувале, І серце рветься від жаги, Спокійні кинувши причали (М.Рильський).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пристань — при́стань іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пристань — (невелика) причал; П. ПРИСТАНОВИЩЕ; (тиха) гавань, заводь, затишок. Словник синонімів Караванського
  3. пристань — див. оселя Словник синонімів Вусика
  4. пристань — -і, ж. 1》 Спеціально обладнане місце на березі водойми з плавучою чи береговою спорудою для причалювання і стоянки суден, їх навантажування й розвантажування, посадки й висадки пасажирів. || Сама плавуча чи берегова споруда такого призначення. || перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пристань — Приплав Словник чужослів Павло Штепа
  6. пристань — ПРИ́СТАНЬ, і, ж. 1. Спеціально обладнане місце на березі водойми з плавучою або береговою спорудою для причалювання і стоянки суден, їх навантажування й розвантажування, посадки й висадки пасажирів. Словник української мови у 20 томах
  7. пристань — ПРИТУ́ЛОК (місце, де можна перебути певний час, відпочити, розважитися тощо), ПРИСТАНО́ВИЩЕ, ПРИ́СТАНЬ перев. поет., ПРИЧА́Л перев. поет., ПРИСТА́НИЩЕ розм., ПРИСТАНО́ВИСЬКО розм., ОСІ́ДОК розм., ОБИ́ТЕЛЬ заст., поет., ПРИХИ́ЛИЩЕ заст., ПРИЮ́Т заст. Словник синонімів української мови
  8. пристань — При́стань, -ні, -ні, -нню; -тані, -ней Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. пристань — ПРИ́СТАНЬ, і, ж. 1. Спеціально обладнане місце на березі водойми з плавучою або береговою спорудою для причалювання і стоянки суден, їх навантажування й розвантажування, посадки й висадки пасажирів. Словник української мови в 11 томах
  10. пристань — При́стань, -ні ж. Пристань. Чуб. V. 1170. АД. І. 218. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. АД. І. 209. Словник української мови Грінченка