1. Літературне слововживання

риза

РИЗА, РИЗИ – РІЗА

Риза, ризи. Верхнє вбрання священика під час богослужіння; парадний одяг царів; оздоблення на іконах. Січовий панотець Микита нашвидку, підтикавши ризи, з-під яких видно було добрячу козацьку шаблю, окропив святою водою козацькі лави (Я.Качура); Ганна Федорівна послала його молодій образок в срібній позолоченій ризі (Марко Вовчок).

Різа, заст. Мала, відрізана від великого масиву земельна ділянка, що дорівнювала кільком моргам. Сього року, мабуть, зовсім здуріла [Палажка]: захопила мою різу та й вижала аж півкопи (І.Нечуй-Левицький); Широке, розлоге поле, та не людське воно, а панське. Люди не мають ланів, у них все різи (М.Коцюбинський).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. риза — ри́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. риза — 1. Те саме, що фелон; 2. Те саме, що оклад Словник церковно-обрядової термінології
  3. риза — [риза] -зие, д. і м. -з'і Орфоепічний словник української мови
  4. риза — -и, ж. 1》 церк. Верхнє вбрання священика, яке вдягається під час богослужіння. 2》 Парадний одяг царів. 3》 Металеве покриття, оздоблення на іконах, що залишає відкритими лише зображення обличчя та рук; оклад. 4》 заст., поет. Взагалі одяг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. риза — РИ́ЗА, и, ж. 1. перев. мн. Верхнє вбрання священика, яке вдягається під час богослужіння. Благочинний надів ризи й почав читати молитви (І. Словник української мови у 20 томах
  6. риза — Одяг Словник застарілих та маловживаних слів
  7. риза — до самі́сіньких риз, зі сл. напи́тися, набра́тися і под. Дуже сильно, до непритомності. Хіба ж він знав, що вчитель такий благородний чоловік? Сьогодні ж, сьогодні піде з ним на мирову і нап’ється до самісіньких риз (М. Стельмах). як піп на ри́зи, зі сл. Фразеологічний словник української мови
  8. риза — О́ДЯГ (сукупність виробів із тканини, хутра, шкіри, якими покривають тіло), ОДЕ́ЖА, УБРА́ННЯ (ВБРА́ННЯ), УБИРА́ННЯ (ВБИРА́ННЯ), УБІ́Р (ВБІР), ТУАЛЕ́Т, СТРІЙ, ОДЕ́ЖИНА розм., О́ДІЖ розм., ОДЯГА́НКА розм., ВДЯГА́НКА (УДЯГА́НКА) розм., ОДЯГА́ЛО розм. Словник синонімів української мови
  9. риза — Ри́за, -зи; ри́зи, риз Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. риза — РИ́ЗА, и, ж. 1. церк. Верхнє вбрання священика, яке вдягається під час богослужіння. Благочинний надів ризи й почав читати молитви (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  11. риза — Риза, -зи ж. 1) Риза, одежда священнослужителей. Чуб. І. 5, 85. Коли не піп, то не микайся в ризи. Ном. № 9571. 2) попови ризи. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 371. 3) = різа. Словник української мови Грінченка