1. Літературне слововживання

сварити

СВАРИТИ – ЛАЯТИ

Сварити, -рю, -риш. Різкими (іноді й образливими) словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; призводити до загострення взаємин між кимось; спричиняти, викликати сварку. Попадя зайшла у кухню та й почала сварити наймичку (Лесь Мартович); Дід іще дужче набурмосився, а стара стала його сварити (Ю.Яновський); Сварити їх поміж собою Косинському ще не було на руку в такий вирішальний час (І.Ле).

Пох.: сваритися, -рюся, -ришся. Вступати в сварку з кимось; висловлювати своє невдоволення (іноді й образливо); робити погрозливий жест чим-небудь. З Масею Петрусь тричі на день сваривсь, та тричі на день і миривсь (А.Кримський); Василь зненавидів науку. – Я тебе в свинарі запру! – сварилася мати (Панас Мирний); Уговорювала [мати] її, а далі і сварилась на неї (Г.Квітка-Основ’яненко); Стадницький люто свариться на нього арапником (М.Стельмах); сварка, сварливий.

Лаяти, -лаю, лаєш. Різкими, грубими, часто непристойними або образливими словами висловлювати осуд, докори; обзивати кого-небудь. – І чого ви їх [дітей] так лаєте? Це ж гріх, Василино (М.Стельмах); Дочок своїх вона лаяла мужичками (Панас Мирний); Кузьма вирішив на перший раз не лаяти хлопця, а тільки побалакати з ним (П.Панч). Пох.: лаятися, лаюся, лаєшся. Виражати своє незадоволення грубими, часто непристойними або образливими словами; дорікати одне одному. Лайка та сварка, бучі та колотнечі! Не було того дня, щоб вони між собою не лаялись (Панас Мирний); Тут велися бесіди, тихі та мирні, без сварок та лайок, бо на колодках не годилося сваритись, ні лаятись, за що сюди й любив виходити Симон (А.Дімаров); лайка, лайливий.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сварити — свари́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сварити — (кого) лаяти, брати в роботу, бештати, читати нотацію <�милити голову> кому; (за що) корити, докоряти, дорікати; (з ким) розсварювати, РОЗ'ЄДНУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. сварити — див. лаяти Словник синонімів Вусика
  4. сварити — сварю, свариш, недок., перех. 1》 кого, на кого і без додатка. Різкими, образливими словами висловлювати невдоволення, осуд, докори, лаяти. || Докоряючи за щось погане, хибне, засуджувати; корити. 2》 кого з ким. Викликати сварку між ким-небудь; сприяти загостренню стосунків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сварити — СВАРИ́ТИ, сварю́, сва́риш, недок., кого, що. 1. кого, на кого і без дод. Різкими, образливими словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; лаяти. Попадя зайшла у кухню та й почала сварити наймичку (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. сварити — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. сварити — СВАРИ́ТИ, сварю́, сва́риш, недок., перех. 1. кого, на кого і без додатка. Різкими, образливими словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; лаяти. Попадя зайшла у кухню та й почала сварити наймичку (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  8. сварити — Свари́ти, -рю́, -риш гл. 1) Бранить, грозить. Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. Чуб. V. 36. Не свари на мене. Грин. III. 324. 2) Ссорить. Словник української мови Грінченка