1. Словник української мови в 11 томах

сварити

СВАРИ́ТИ, сварю́, сва́риш, недок., перех.

1. кого, на кого і без додатка. Різкими, образливими словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; лаяти.

Попадя зайшла у кухню та й почала сварити наймичку (Март., Тв., 1954, 43);

Даремно пані Олімпія гнівалася і сварила на неї (Фр., VII, 1951, 8);

Дід іще дужче набурмосився, а стара стала його сварити (Ю. Янов., І, 1954, 110);

// Докоряючи за щось погане, хибне, засуджувати; корити.

Недарма Ви мене сварите за мій темний та безладний лист, бо, як собі пригадую, він справді вийшов у мене зовсім неподобний (Л. Укр., V, 1956, 61);

Орися ловила комах і напихала пташенятам в ненажерливі пельки. Тимко сварив її за це, говорячи, що пташина «чує людський дух» і покине гніздо (Тют., Вир, 1964, 519).

2. кого з ким. Викликати сварку між ким-небудь; сприяти загостренню взаємин.

Панівні реакційні кола та їх буржуазні уряди, вірні давньому принципові — розділяй і владарюй,— сіяли національну ворожнечу і розбрат, намагалися сварити народи між собою, ще далі посилюючи соціальний і національний гніт (Рильський, IX, 1962, 113);

Костянтин у своїх трактатах доводив одне: треба сварити болгар з русами (Скл., Святослав, 1959, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сварити — свари́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сварити — СВАРИТИ – ЛАЯТИ Сварити, -рю, -риш. Різкими (іноді й образливими) словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; призводити до загострення взаємин між кимось; спричиняти, викликати сварку. Літературне слововживання
  3. сварити — (кого) лаяти, брати в роботу, бештати, читати нотацію <�милити голову> кому; (за що) корити, докоряти, дорікати; (з ким) розсварювати, РОЗ'ЄДНУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. сварити — див. лаяти Словник синонімів Вусика
  5. сварити — сварю, свариш, недок., перех. 1》 кого, на кого і без додатка. Різкими, образливими словами висловлювати невдоволення, осуд, докори, лаяти. || Докоряючи за щось погане, хибне, засуджувати; корити. 2》 кого з ким. Викликати сварку між ким-небудь; сприяти загостренню стосунків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сварити — СВАРИ́ТИ, сварю́, сва́риш, недок., кого, що. 1. кого, на кого і без дод. Різкими, образливими словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; лаяти. Попадя зайшла у кухню та й почала сварити наймичку (Л. Словник української мови у 20 томах
  7. сварити — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. сварити — Свари́ти, -рю́, -риш гл. 1) Бранить, грозить. Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. Чуб. V. 36. Не свари на мене. Грин. III. 324. 2) Ссорить. Словник української мови Грінченка