1. Словник української мови в 11 томах

сваритися

СВАРИ́ТИСЯ, сварю́ся, сва́ришся, недок.

1. Вступати в сварку з ким-небудь; сперечатися один з одним.

Вони почали сваритись. В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки, нехіть до своєї хати (Коцюб., І, 1955, 26);

Зразу сварилися, Далі побилися Кум з Пазюком (Фр., XI, 1952, 117);

Відколи ми тут, ніхто ні з ким не свариться (Л. Укр., V, 1956, 148);

З Масею Петрусь тричі на день сваривсь, та тричі на день і миривсь (Крим., Вибр., 1965, 335);

Він і за життя ніколи не сварився з батьком Антом, розмовляв шанобливо й ласкаво (Скл., Святослав, 1959, 21);

Жив учитель тихо, ні з ким не сварився (Петльов., Хотинці, 1949, 167);

*Образно. Потік шумів, сварився з валунами, побілівши від злості (Томч., Готель.., 1960, 15);

Горобці весело сварилися (Перв., Невигадане життя, 1958, 140);

*У порівн. Навколо гуло, гуркотіло, гриміло, ніби сварилися між собою хмари, гори і свавільні вітри (Ів., Вел. очі, 1956, 67).

2. на кого і без додатка. Висловлювати своє невдоволення, осуд (іноді образливо); лаяти.

Як вже сварилась пані на Горпину! І на очі її не пускала тижнів ізо два (Вовчок, І, 1955, 262);

Василь зненавидів науку. — Я тебе у свинарі запру! — сварилася мати (Мирний, IV, 1955, 115);

Знову стара на мене свариться: — Ти таки своє, ти таки знову про політику? (Жур., Опов., 1956, 183);

*У порівн. Олександра говорила з завзяттям, наче сварилася (Коцюб., І, 1955, 37).

3. на кого, рідше кому. Робити погрозливий жест чим-небудь.

Хворий, він усе перевертався, лаявся, сварився комусь (Мирний, IV, 1955, 30);

Стадницький люто свариться на нього арапником, а парубчак у відповідь махнув кулаком (Стельмах, І, 1962, 353);

*У порівн. Все ближче вітряк. Сторчма стирчить у небо недоламаним крилом, мовби свариться звідти на Наталку, мовби подає якийсь таємний знак (Гончар, II, 1959, 220);

// рідко. З погрозою говорити що-небудь, нахвалятися зробити щось; погрожувати.

Всі з його сміються, діти дражнять, а він їм свариться кістки переломити (Мирний, IV, 1955, 189).

◊ Па́льцем (па́льчиком) свари́тися див. па́лець, па́льчик; Свари́тися кулако́м (кулака́ми) див. кула́к.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сваритися — (грубо звинувачувати один одного в чомусь) гризтися, (надовго) заїдатися, (часто) пересварюватися, (з лайкою) паплюжити, лаятися. Словник синонімів Полюги
  2. сваритися — свари́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. сваритися — Гризтися, сперечатися, заїдатися, не <�дуже> мирити, гиркатися, гарикатися, конфліктувати; (на кого) лаяти <�сварити> кого; (пальцем) насварюватися, погрожувати; дк. ПОСВАРИТИСЯ, чогось не поділити, о. розбити глек <�макітру>. Словник синонімів Караванського
  4. сваритися — див. грозити; лаяти Словник синонімів Вусика
  5. сваритися — [сваритиес'а] -р'ус'а, -ариес':а, -ариец':а, -ар'ац':а; нак. -рис'а, -р'іц':а Орфоепічний словник української мови
  6. сваритися — сварюся, сваришся, недок. 1》 Вступати в сварку з ким-небудь; сперечатися один з одним. 2》 на кого і без додатка. Висловлювати своє невдоволення, осуд (іноді образливо); лаяти. 3》 на кого, рідше кому. Робити погрозливий жест чим-небудь. || рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сваритися — СВАРИ́ТИСЯ, сварю́ся, сва́ришся, недок. 1. Вступати в сварку з ким-небудь; сперечатися один з одним. Вони почали сваритись. В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки, нехіть до своєї хати (М. Словник української мови у 20 томах
  8. сваритися — Дай, Боже, вам посваритись, а нам подивитись. Глум із сварливих людей. Кусаються, як осінні мухи. Значіння, що й попереднє. Свари—не розуміє, бий—нема ще кого. Про малу дитину. Сварімся діду, за чужу біду. Коли хто свариться без причини за чужих. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. сваритися — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. сваритися — Сваритися, -рюся, -ришся гл. Сердиться на кого. Лубен. у. Ном. № 564. Я на вас сварилася. Н. Вол. у. Господь золотою різкою свариться. Ном. № 563. 2) Ссориться. Котл. Ен. VI. 6. З великою худобою битись да сваритись. Мет. 83. Словник української мови Грінченка