1. Словник синонімів Караванського

сваритися

Гризтися, сперечатися, заїдатися, не <�дуже> мирити, гиркатися, гарикатися, конфліктувати; (на кого) лаяти <�сварити> кого; (пальцем) насварюватися, погрожувати; дк. ПОСВАРИТИСЯ, чогось не поділити, о. розбити глек <�макітру>.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сваритися — (грубо звинувачувати один одного в чомусь) гризтися, (надовго) заїдатися, (часто) пересварюватися, (з лайкою) паплюжити, лаятися. Словник синонімів Полюги
  2. сваритися — свари́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. сваритися — див. грозити; лаяти Словник синонімів Вусика
  4. сваритися — [сваритиес'а] -р'ус'а, -ариес':а, -ариец':а, -ар'ац':а; нак. -рис'а, -р'іц':а Орфоепічний словник української мови
  5. сваритися — сварюся, сваришся, недок. 1》 Вступати в сварку з ким-небудь; сперечатися один з одним. 2》 на кого і без додатка. Висловлювати своє невдоволення, осуд (іноді образливо); лаяти. 3》 на кого, рідше кому. Робити погрозливий жест чим-небудь. || рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сваритися — СВАРИ́ТИСЯ, сварю́ся, сва́ришся, недок. 1. Вступати в сварку з ким-небудь; сперечатися один з одним. Вони почали сваритись. В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки, нехіть до своєї хати (М. Словник української мови у 20 томах
  7. сваритися — Дай, Боже, вам посваритись, а нам подивитись. Глум із сварливих людей. Кусаються, як осінні мухи. Значіння, що й попереднє. Свари—не розуміє, бий—нема ще кого. Про малу дитину. Сварімся діду, за чужу біду. Коли хто свариться без причини за чужих. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. сваритися — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. сваритися — СВАРИ́ТИСЯ, сварю́ся, сва́ришся, недок. 1. Вступати в сварку з ким-небудь; сперечатися один з одним. Вони почали сваритись. В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки, нехіть до своєї хати (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  10. сваритися — Сваритися, -рюся, -ришся гл. Сердиться на кого. Лубен. у. Ном. № 564. Я на вас сварилася. Н. Вол. у. Господь золотою різкою свариться. Ном. № 563. 2) Ссориться. Котл. Ен. VI. 6. З великою худобою битись да сваритись. Мет. 83. Словник української мови Грінченка