сваритися

СВАРИ́ТИСЯ, сварю́ся, сва́ришся, недок.

1. Вступати в сварку з ким-небудь; сперечатися один з одним.

Вони почали сваритись. В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки, нехіть до своєї хати (М. Коцюбинський);

Зразу сварилися, Далі побилися Кум з Пазюком (І. Франко);

Відколи ми тут, ніхто ні з ким не свариться (Леся Українка);

З Масею Петрусь тричі на день сваривсь, та тричі на день і миривсь (А. Кримський);

Він і за життя ніколи не сварився з батьком Антом, розмовляв шанобливо й ласкаво (С. Скляренко);

Жив учитель тихо, ні з ким не сварився (В. Петльований);

* Образно. Потік шумів, сварився з валунами, побілівши від злості (М. Томчаній);

Горобці весело сварилися (Л. Первомайський);

* У порівн. Навколо гуло, гуркотіло, гриміло, ніби сварилися між собою хмари, гори і свавільні вітри (О. Іваненко).

2. на кого і без дод. Висловлювати своє невдоволення, осуд (іноді образливо); лаяти.

Як вже сварилась пані на Горпину! І на очі її не пускала тижнів ізо два (Марко Вовчок);

Василь зненавидів науку. – Я тебе у свинарі запру! – сварилася мати (Панас Мирний);

Знову стара на мене свариться: – Ти таки своє, ти таки знову про політику? (С. Журахович);

* У порівн. Олександра говорила з завзяттям, наче сварилася (М. Коцюбинський).

3. на кого, рідше кому. Робити погрозливий жест чим-небудь.

Хворий, він усе перевертався, лаявся, сварився комусь (Панас Мирний);

Стадницький люто свариться на нього арапником, а парубчак у відповідь махнув кулаком (М. Стельмах);

* У порівн. Все ближче вітряк. Сторчма стирчить у небо недоламаним крилом, мовби свариться звідти на Наталку, мовби подає якийсь таємний знак (О. Гончар);

// рідко. З погрозою говорити що-небудь, нахвалятися зробити щось; погрожувати.

Всі з його сміються, діти дражнять, а він їм свариться кістки переломити (Панас Мирний).

◇ (1) Па́льцем (па́льчиком) свари́тися (грози́ти) / посвари́тися (погрози́ти) – розмахуючи піднятим угору пальцем, виражати погрозу, незадоволення, гнів, заборону і т. ін.

Святий Миколай все на мене дивиться, неначе живий повертає на мене очі, куди не ступлю хоч ступінь, ще й неначе пальцем свариться (І. Нечуй-Левицький);

Олена зайшла знов Петрові перед обличчя і знов протирала очі і грозила пальцем (Л. Мартович);

Власов засовався на місці і уп'яв очі у Галю. Галя собі, лукаво зиркнувши, усміхнулася. – Цсс... – посварившись пальцем і моргнувши бровою, промовив Власов (Панас Мирний);

Таміла .. насварилася на Артура пальчиком за те, що він не слухав свою розумну маму (А. Хорунжий).