сварка
СВА́РКА, и, ж.
1. Гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами.
Ми перечули через людей, що зчинилась сварка між шинкарем і Чай-ченком і що вигнав шинкар Чайченка з шинку (Вовчок, І, 1955, 245);
Зайшла в них жвава суперечка, Що незабаром в сварку перейшла, А там перекотилася і в бійку (Рильський, III, 1961, 172);
Сварка кінчилася тим, що Женя образливо вигукнула: «Ти не подруга мені! Не хочу більше тебе знати!» — і побігла (Хижняк, Тамара, 1959, 36);
// Голоси людей, що сваряться.
Старий Павло вийшов із хати, зачувши жінчин голос і сварку з синами (Коб., III, 1956, 476);
Батько, зачувши сварку, люто накричав на них (Тют., Вир, 1964, 218);
// Стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин.
Їй навіть чудно, що з ковалихою вони часто у сварці (Коцюб., IІ, 1955, 43).
Захо́дити (зайти́) в сва́рку; Заво́дити (завести́) сва́рку — починати сваритися.
— Нехай же мене господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила,— кажу (Вовчок, І, 1955, 6);
Не було в селі такого газди, Щоб ти з ним у сварку або в бійку Не зайшов (Фр., XIII, 1954, 344);
Сократ був розумний чоловік, з бабою сварки не заводив (Мак., Вибр., 1956, 325).
2. Грубі, образливі слова; лайка.
Дома його зневажали й били, на селі його били, від нікого не чув привітного слова, хіба тільки сварку (Март., Тв., 1954, 143).
3. рідко. Нахваляння зробити кому-небудь прикрість, учинити зло; погроза.
Не дай же, боже, справдиться його сварка: з двору тебе, як дохлу собаку, викину..! (Мирний, IV, 1955, 181).
Значення в інших словниках
- сварка — сва́рка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири сва́рки Орфографічний словник української мови
- сварка — Гризня, гризотня, звада, заїдня, колотнеча, р. свара, д. змажка, с. чвари, РОЗБРАТ, п! НЕЗГОДА; Д лайка; Р. погроза; сварня. Словник синонімів Караванського
- сварка — I балалай, бешкет, бурло, буча, вайкіт, вакханалія, веремій, веремія, верескотня, верескотнява, ворожнеча, галабурда, гармидер, гиркання, гніванка, гриза, гризанина, гризня, гризотня, гризотнява, дереза ("В хату вкинулась дереза"), дешпет, дряпанина... Словник синонімів Вусика
- сварка — -и, ж. 1》 Гостра суперечка, що супроводжується взаємними докорами, образами. || Голоси людей, що сваряться. Заводити сварку. 2》 Грубі, образливі слова; лайка. 3》 рідко. Нахваляння зробити кому-небудь прикрість, учинити зло; погроза. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сварка — СВА́РКА, и, ж. 1. Гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами. Ми перечули через людей, що зчинилась сварка між шинкарем і Чайченком і що вигнав шинкар Чайченка з шинку (Марко Вовчок); Зайшла в них жвава суперечка... Словник української мови у 20 томах
- сварка — Де чарга, там і сварка. Сварка швидко виникає через втому і незадоволення там, де треба довго чекати в черзі. Хто любить сварку, той любить і гріх. Сварка призводить до образ, а ображаючи інших, людина бере на себе гріх. Приповідки або українсько-народня філософія
- сварка — ЛА́ЙКА (образливе, принизливе слово), СВА́РКА, ПРОКЛІ́Н (ПРОКЛЬО́Н рідше), ПРОКЛЯ́ТТЯ (з лиховісним побажанням); МАТЮ́К розм. (звич. з образливим ужитком слова "мати"). Саламур — зовсім не лайка, нічого в цьому образливого не бачу (О. Словник синонімів української мови
- сварка — Сва́рка, -ки, -ці; сва́рки́, -рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сварка — Сварка, -ки ж. Ссора. Іди, сину, пріч од мене, через тебе сварка в мене. Лубен. у. Добра жилба, коли сварки нема. Ном. № 327 7. Словник української мови Грінченка