1. Літературне слововживання

світліти

СВІТЛІТИ – СВІТЛІШАТИ

Світліти. Ставати світлим, світлішим, розвиднятися тощо; виділятися світлим кольором, виднітися (про щось світле). На сході починає світліти (С.Чорнобривець); У пасажирів світліють обличчя (С.Журахович); В каюті вже було півтемно, і тільки ще світліли віконця ілюмінаторів (О.Донченко).

Світлішати. Ставати світлішим, розвиднятися тощо. Ніч минала, все округи світлішало (Є.Гуцало).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світліти — світлі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. світліти — Світлішати; (- небо) ясніти, вияснюватися; (- обличчя) світитися, сяяти, променіти; (в темряві) вимальовуватися, виднітися; неос. СВІТАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. світліти — див. розвиднятися; ясніти Словник синонімів Вусика
  4. світліти — -іє, недок. 1》 Ставати світлим, світлішим. 2》 безос. Розвиднятися, світати. 3》 перен. Набирати веселого, радісного, привітного виразу (звичайно про обличчя, очі). 4》 перен. Ставати ясним, логічним, чітким (про думки). 5》 Вирізнятися світлим кольором; виднітися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. світліти — СВІТЛІ́ТИ, і́є, недок. 1. Ставати світлим, світлішим. Небо починало світліти, яскравіше вимальовувалися корпуси і димар лісозаводу (С. Чорнобривець); Легкою плямою світліє день, вже клавесин шаріє перламутром (В. Стус). 2. безос. Розвиднятися, світати. Словник української мови у 20 томах
  6. світліти — ВИДІЛЯ́ТИСЯ (бути помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВИДАВА́ТИСЯ, ВИЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНА́ЧУВАТИСЯ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВИТИНА́ТИСЯ, ВИЗНА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ рідше, ВИКРЕ́СЛЮВАТИСЯ... Словник синонімів української мови
  7. світліти — СВІТЛІ́ТИ, і́є, недок. 1. Ставати світлим, світлішим. Небо починало світліти, яскравіше вимальовувалися корпуси і димар лісозаводу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 22). 2. безос. Розвиднятися, світати. На сході починає світліти. 3. перен. Словник української мови в 11 томах
  8. світліти — Світліти, -лію, -єш гл. Свѣтлѣть, проясняться. Небо світліє, світ недалечко. Левиц. І. 154. Словник української мови Грінченка