1. Літературне слововживання

сеньйор

СЕНЬЙОР – СИНЬЙОР – МОНСЕНЬЙОР

Сеньйор, -а. 1. У Західній Європі часів середньовіччя – великий землевласник, феодал, який мав усю повноту влади на території, що йому належала. 2. В Іспанії та іспаномовних країнах – чоловік, пан (звичайно приєднується до прізвища або імені).

Пох.: сеньйораж, сеньйоральний, сеньйорен-конвент.

Синьйор, -а. В Італії – чоловік, пан (звичайно приєднується до прізвища або імені). Пох. синьйорія.

Монсеньйор, -а. Титул, який за середньовіччя у Франції вживали, звертаючись до герцогів, перів; нині вживається при звертанні до вищого католицького духівництва.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сеньйор — сеньйо́р 1 іменник чоловічого роду, істота повновладний феодал сеньйо́р 2 іменник чоловічого роду, істота ввічливе звертання в іспано- та португаломовних країнах Орфографічний словник української мови
  2. сеньйор — I -а, ч., іст. У Західній Європі часів середньовіччя – феодал, який мав право власності на землю і повну владу на своїй території. II -а, ч. Ввічливе називання, звертання до чоловіка в Іспанії та деяких інших країнах; називання будь-якої особи чоловічої статі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сеньйор — Старший Словник чужослів Павло Штепа
  4. сеньйор — СЕНЬЙО́Р¹, а, ч., іст. У Західній Європі часів середньовіччя – феодал, який мав право власності на землю і повну владу (політичну, адміністративну, судову) на своїй території. Великі землевласники стали значною силою у Франкській державі. Словник української мови у 20 томах
  5. сеньйор — сеньйо́р I (від лат. senior – старший) за середньовіччя в Західній Європі великий землевласник, феодал, який мав усю повноту влади на території, що йому належала; вищий феодал щодо нижчого. II (ісп. senor, від лат. senior – старший) звертання до чоловіка в іспаномовних країнах. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. сеньйор — Сеньйо́р, -ра, -рові; -йо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сеньйор — СЕНЬЙО́Р¹, а, ч., іст. У Західній Європі часів середньовіччя — феодал, який мав право власності на землю і повну владу (політичну, адміністративну, судову) на своїй території. Великі землевласники стали значною силою у Франкській державі. Словник української мови в 11 томах