1. Літературне слововживання

срібляник

СРІБЛЯНИК – СРІБЛЯР

Срібляник, -а, іст. 1. Срібна монета, срібник; срібний карбованець, срібняк. 2. У фольклорі – вживається як постійна прикладка до слова дука. – Отак-то, братці, отак-то, діти.., тії дуки-срібляники з голоти розплодились! (П. Куліш).

Срібляр, -а. Ювелір, який виготовляє вироби з срібла або сріблить їх.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. срібляник — срібля́ник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. срібляник — -а, ч. 1》 іст. Те саме, що срібник 1). 2》 Те саме, що срібняк. 3》 фольк. Уживається як постійна прикладка до сл. дука. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. срібляник — СРІБЛЯ́НИК, а, ч. 1. іст. Те саме, що срі́бник 1. Нумізматична наука встановила, що .. невдовзі по запровадженні християнства (988 р.) були випущені золоті монети, так звані златники, і срібні, які називають срібляниками (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. срібляник — три́дцять срібнякі́в (срібля́ників). Грошова винагорода за зраду. Купили тебе не за тридцять срібняків, а за булаву та клейноди (З. Тулуб); Цьому нечестивцю і тридцять срібляників не обтяжать ні кишені, ні совісті (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  5. срібляник — СРІБЛЯ́НИК, а, ч. 1. іст. Те саме, що срі́бник 1. Нумізматична наука встановила, що.. невдовзі по запровадженні християнства (988 р.) були випущені золоті монети, так звані златники, і срібні, які називають срібляниками (Наука.., 7, 1970, 26). Словник української мови в 11 томах
  6. срібляник — Срібляник, -ка м. Богачъ. Там пили три ляхи, дуки-срібляники. ЗОЮР. І. 201. Словник української мови Грінченка