1. Літературне слововживання

схід

I

сходу. 1. Одна з чотирьох сторін світу, протилежна заходу; напрям, протилежний західному; місцевість, частина країни, материка, розташована в цьому напрямі. Світало. Місяць поблід і став хилитися до виднокола. На сході зір поменшало (Вас. Шевчук); З далекого сходу Йшло троє царів. їм промінь від зірки Із неба світив (Я.Щоголів). 2. (з великої літери). Частина материка, протилежна Західній Європі; країни, розташовані на цій частині: Далекий Схід, Близький Схід. Нова релігія, зароджена на Сході, запанувала на нашій землі (І.Франко); У шаті жалібній, дитя покірне Сходу, Я полюбила дух убогого житла (М.Зеров); Легенди Сходу уявляють Всесвіт як велетенське зоряне Дерево, на якому розквітають світила й планети – вогняні квіти (О.Бердник). 3. Поява над обрієм небесного світила. Схід сонця зустріти я вийшов у поле і став на коліна до сходу (О.Олесь); Він проспав схід сонця (Ю.Мушкетик).

II

сходу. Проростання із землі (про рослини); у множині сходи, сходів – перші паростки посіяних рослин. Нема дощу – нема сходу (Словник Б.Грінченка); Виорав [Микула] пізно, кинув у ріллю все своє жито, але скільки туди не ходив, не діждався буйного сходу (С.Скляренко); Дощ на сходи рясні випаде – зеленіє усе, цвіте (М.Рудь).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Схід — Схід іменник чоловічого роду країни, розташовані на сході Орфографічний словник української мови
  2. схід — [сх'ід] сходу, м. (на) сход'і (сторона світу; країни, що розташовані в цьому напрямі) Орфоепічний словник української мови
  3. Схід — Від часів сонцепоклонників і упродовж усієї історії людства Схід вважався найбільш священною стороною світу, оскільки Сонце сходить на сході, і саме звідти йде життєдайне Світло. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  4. схід — СХІД¹, схо́ду, ч. 1. Одна з чотирьох сторін світу; протилежне захід. [Павло:] І на схід, і на захід, і на південь, і на північ, хмари, розійдітесь (М. Кропивницький); // Напрямок, бік, протилежні заходу. Займався пишний січневий ранок. Словник української мови у 20 томах
  5. схід — I сходу, ч. 1》 Одна з чотирьох сторін світу; прот. захід. || Напрямок, бік, протилежні заходу. Південний (північний) схід — а) сторона світу між півднем (північчю) і сходом; б) напрямок, бік, протилежні південному (північному) заходу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. схід — до схід со́нця. Дуже рано, перед настанням дня. — Дід будив Сашка ще до схід сонця, коли сон саме як мед (В. Захарченко). Фразеологічний словник української мови
  7. схід — див. захід та схід Філософський енциклопедичний словник
  8. схід — I. СХІД (одна з чотирьох сторін світу — східна); ОСТ (у мореплавстві та метеорології). Туман розвіявся, на сході зарожевіло небо (Григорій Тютюнник); Ми станемо плечима до плечей, Як ост і норд, як вест і зюйд на морі! (Ю. Яновський). Словник синонімів української мови
  9. Схід — Схід, Схо́ду, на -ді. Близьки́й Схід. Дале́кий Схід Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. схід — СХІД¹, схо́ду, ч. 1. Одна з чотирьох сторін світу; протилежне захід. [Павло:] І на схід, і на захід, і на південь, і на північ, хмари, розійдітесь (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  11. схід — Схід, схо́ду м. 1) Восходъ. Заходу сонця дожидався і сходу тихої зорі. Мкр. Г. 27. Гетьман Хмельницький козаків до сходу сонця у поход виправляв. ЗОЮР. I. 60. 2) Востокъ. Хуртовина зі сходу на їх найде. К. Іов. 58. схід-со́нця. Помолилась на схід сонця. Словник української мови Грінченка