схід

СХІД¹, схо́ду, ч.

1. Одна з чотирьох сторін світу; протилежне захід.

[Павло:] І на схід, і на захід, і на південь, і на північ, хмари, розійдітесь (М. Кропивницький);

// Напрямок, бік, протилежні заходу.

Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум'ям (М. Коцюбинський);

Пролітають на схід бомбовози і на захід летять... так тривожно гуде в вишині... (В. Сосюра);

А в лісах, на схід і на захід від балки, ще скрізь потріскувала стрільба (О. Гончар).

2. Частина обрію, небосхилу, де сходить сонце.

З рум'яного сходу линуло світло й м'якими хвилями розпливалось поміж небом і землею (М. Коцюбинський);

Тільки що світова зоря займалася, починав жевріти схід сонця, знову в Грицькових руках звивалась коса, як та гадюка, по рівному степу (Панас Мирний);

Схід розжеврюється, море світлішає, ось-ось сонце зійде... (О. Гончар);

Вітерець дихнуть не сміє... Скоро схід забагровіє, Засміється з далини Ясне сонечко весни (Г. Бойко).

3. (з великої літери). Частина материка, протилежна Західній Європі; країни на цій частині материка.

Здавалось, ніби з Далекого Сходу найшла якась нова орда, отаборилась в степу над горами на якийсь час і була напоготові рушити з місця на якісь городи, і щось руйнувати, і когось воювати (І. Нечуй-Левицький).

(1) Півде́нний (півні́чний) схід:

а) сторона світу між півднем (північчю) і сходом;

б) напрямок, бік, протилежні південному (північному) заходу.

– Комбінованими діями всіх армій фронту завдання оточити й знищити головні сили ворога на північ і на північний схід від кримських горловин виконано блискуче (Ю. Яновський);

Суцільними потоками, на максимальній швидкості танки влітали до чеської столиці з північного заходу, з боку Берліна, і з південного сходу від міста Брно (О. Гончар).

◇ (2) Від (од) схід со́нця – з того боку, де сходить сонце.

Вже починало дніти – хутко й стяга рожева запалала від схід сонця (Марко Вовчок);

(3) Зорі́є схід – розвидняється, світає.

СХІД², схо́ду, ч.

1. Дія за знач. схо́дити 1.

2. Дорога, по якій піднімаються вгору.

Висока гора, і схід на неї крутий, змією кругом шпиля так і обвився (Панас Мирний).

3. Поява над обрієм (небесного світила).

До сходу сонця, рано-рано! У Вифлеємі на майдані Зійшовся люд (Т. Шевченко);

Вона [агава] бачить море і скелі, перша стрічає схід сонця, остання ловить червоний захід (М. Коцюбинський);

В лісі поночіє, але темрява не густа, а прозора, як буває перед сходом місяця (Леся Українка);

Намалював [дружочок] картину життя на цьому спеченому острові, картину сходу сонця, коли воно вертикально підіймається на пекуче небо (Ю. Яновський).

4. Здатність тіста підніматися, підходити.

Мука ясна, не пріла, на схід славна, тісто гарно бродить, і прісне славно міситься, біле, в'язке (К. Гордієнко).

5. Дія за знач. схо́дити 2.

Нема дощу, – нема сходу (Сл. Б. Грінченка);

Виорав [Микула] пізно, кинув у ріллю все своє жито, але скільки туди не ходив, скільки не дивився, не діждався буйного сходу (С. Скляренко);

Як пахнуть землі, свіжі, соковиті, Пронизані стрільчастим сходом трав! (М. Бажан).

6. рідко. Спуск, сходження вниз.

◇ (1) До схід со́нця – дуже рано, перед настанням дня.

– Дід будив Сашка ще до схід сонця, коли сон саме як мед (В. Захарченко);

(2) На схід со́нця – у той бік, де сходить сонце.

На північ і на схід сонця стелеться широка, широка зелена рівнина, по котрій тече Дніпро, граціозно вигинається широкими дугами (І. Нечуй-Левицький);

А на світанні знову була атака, ішли [червоноармійці] на схід сонця по скупих серпневих росах (О. Гончар);

(3) На схо́ді, заст. – вичерпується, наближається до кінця.

Як уже на сході зерно, Килина викрадеться під вечір, а як смеркне – тягне додому п'ять снопів (Панас Мирний);

З година часу упливло, поки вмилась, і друга вже на сході була, як сяк-так прибралась (А. Свидницький).

СХІД³ див. сход.