1. Літературне слововживання

чинити

I

-ню, -ниш. Робити що-небудь, здійснювати щось; поводитися якимось чином; спричиняти щось своєю поведінкою, завдавати комусь чого-небудь (переважно неприємного); виконувати якийсь обряд тощо. Балабуха замовк. Він тепер мовчав і чинив усе, що загадувала йому жінка (І.Нечуй-Левицький); – Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства (Григорій Тютюнник); Карач-мурза опустився навколішки, затулив обличчя руками і став чинити намаз (Н.Рибак).

II

-ню, -ниш. Обробляти шкури тварин, вимочуючи їх у спеціальному хімічному розчині. – Отак він і зачастив у родину чинбаря, з часом привик до поганого духу та навчився чинити волові, кінські і козячі шкури (М.Стельмах).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чинити — (добро) робити, творити; (зло) коїти, укоювати; (як хтось) діяти; (волю) виконувати, здійснювати; (опір) ставити; (казна-що) учиняти, виробляти, витворяти; (шкоду) заподіювати, завдавати чого; (хутро) вичинювати; ІД. (неподобство) колобродити, (тиск) тиснути, (клопіт, кому) турбувати кого. Словник синонімів Караванського
  2. чинити — див. витівати; діяти Словник синонімів Вусика
  3. чинити — ЧИНИ́ТИ¹, чиню́, чи́ниш, недок., що і без прям. дод. 1. Робити що-небудь, займатися чим-небудь, здійснювати щось. Балабуха замовк. Він тепер мовчав і чинив усе, що загадувала йому жінка (І. Словник української мови у 20 томах
  4. чинити — чини́ти 1 дієслово недоконаного виду діяти; щось робити чини́ти 2 дієслово недоконаного виду обробляти шкури тварин Орфографічний словник української мови
  5. чинити — I -ню, -ниш, недок., перех. і неперех. 1》 Робити що-небудь, займатися чим-небудь, здійснювати щось. || Виконувати який-небудь обряд. || Поводитися певним чином; поступати згідно з якими-небудь принципами, правилами, настановами і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чинити — ДІ́ЯТИ як (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИ що, ЧИНИ́ТИ що, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ) що, ПРАКТИКУВА́ТИ що, МОТО́РИТИ як, що, розм., ПОСТУПА́ТИ розм., заст., ПОСТУПА́ТИСЯ діал.; ВИРОБЛЯ́ТИ (ВИРО́БЛЮВАТИ рідше) що, ТВОРИ́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
  7. чинити — Чини́ти, чиню́, чи́ниш, чи́нять; чи́нячи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. чинити — ЧИНИ́ТИ¹, ню́, ниш, недок., перех. і неперех. 1. Робити що-небудь, займатися чим-небудь, здійснювати щось. Балабуха замовк. Він тепер мовчав і чинив усе, що загадувала йому жінка (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. чинити — Чини́ти, -ню́, -ниш гл. 1) Дѣлать, производить, исполнять. Незнай гріха не чинить. Ном. № 106. Ті мати гречаники чинить. Мил. 95. Не чини лихого, не бійся нічого. Ном. № 4442. Порядки чинити. Мет. 179. чини мою во́лю. Исполняй мое желаніе. АД. І. 260. Словник української мови Грінченка