щоправда

ЩОПРАВДА – ЩО ПРАВДА

Щоправда. 1. ест. сл. Правду кажучи; правда, справді. [Марція:] Щоправда – фарби тут кращі, ніж в Римі. В нас не вдали б ніяк такої барви (Леся Українка); Спершу будиночок мав одну-єдину, щоправда, простору кімнату. Потім Володя прибудував сінці з шлакоблоків, потім – ще кімнату (П.Загребельний). 2. спол. допустовий. Пес, побачивши Лиса, кинувся на нього, вхопив – щоправда не за голову, а тільки за хвіст (І.Франко).

Що правда, словоспол. Вж. переважно у фразеологічних зворотах. Що правда, то не гріх (прислів’я); – Ні, куме, – кажу, – що правда, то правда: горілка до добра не доведе! (Марко Вовчок); Є ще, правда, кілька полковників, здатних на великі чини. Що правда, то правда (М.Лазорський).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щоправда — ЩОПРА́ВДА. 1. присл., у знач. вставн. сл. Правду кажучи; правда, справді. Щоправда, бували в мене в перших днях шкільного життя прикрості з товаришами, але ті прикрості були хвилеві та скороминущі (І. Франко); Діденко був особливо сьогодні в ударі. Словник української мови у 20 томах
  2. щоправда — Правда, справді Фразеологічні синоніми: правду кажучи Словник синонімів Вусика
  3. щоправда — ЩОПРА́ВДА. 1. присл., у знач. вставн. сл. Правду кажучи; правда, справді. Щоправда, бували в мене в перших днях шкільного життя прикрості з товаришами, але ті прикрості були хвилеві та скороминущі (Фр. Словник української мови в 11 томах
  4. щоправда — 1》 присл., у знач. вставн. сл. Правду кажучи; правда, справді. 2》 спол. допустовий. Те саме, що хоч I 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. щоправда — щопра́вда 1 прислівник незмінювана словникова одиниця щопра́вда 2 сполучник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  6. щоправда — пр., правда, справді, правду <�щиро> кажучи, правду казавши Словник синонімів Караванського
  7. щоправда — Щопра́вда, присл. = пра́вда; але що пра́вда, імен. Щопра́вда, він мене́ шану́є. Що пра́вда, то не гріх Правописний словник Голоскевича (1929 р.)