1. Словник української мови в 11 томах

щоправда

ЩОПРА́ВДА.

1. присл., у знач. вставн. сл. Правду кажучи; правда, справді.

Щоправда, бували в мене в перших днях шкільного життя прикрості з товаришами, але ті прикрості були хвилеві та скороминущі (Фр., XVI, 1955, 432);

Діденко був особливо сьогодні в ударі. За час обіду майже всіх полонив. За винятком, щоправда, Галагана (Головко, II, 1957, 486);

Щоправда, хлопці одностайно зійшлися на думці, що на острові таки є полоз (Ле, Клен. лист, 1960, 161);

Спершу будиночок мав одну-єдину, щоправда, простору кімнату. Потім Володя прибудував сінці з шлакоблоків, потім — ще кімнату (Загреб., День.., 1964, 364).

2. спол. допустовий. Те саме, що хоч¹ 2.

Пес, побачивши Лиса, кинувся на нього і вхопив — щоправда не за голову, а тілько за хвіст (Фр., IV, 1950, 90);

Леонтій Жержеля став на фермі доярем. Не відразу щоправда… (Вол., Місячне срібло, 1961, 262).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щоправда — ЩОПРАВДА – ЩО ПРАВДА Щоправда. 1. ест. сл. Правду кажучи; правда, справді. [Марція:] Щоправда – фарби тут кращі, ніж в Римі. В нас не вдали б ніяк такої барви (Леся Українка); Спершу будиночок мав одну-єдину, щоправда, простору кімнату. Літературне слововживання
  2. щоправда — пр., правда, справді, правду <�щиро> кажучи, правду казавши Словник синонімів Караванського
  3. щоправда — Правда, справді Фразеологічні синоніми: правду кажучи Словник синонімів Вусика
  4. щоправда — ЩОПРА́ВДА. 1. присл., у знач. вставн. сл. Правду кажучи; правда, справді. Щоправда, бували в мене в перших днях шкільного життя прикрості з товаришами, але ті прикрості були хвилеві та скороминущі (І. Франко); Діденко був особливо сьогодні в ударі. Словник української мови у 20 томах
  5. щоправда — щопра́вда 1 прислівник незмінювана словникова одиниця щопра́вда 2 сполучник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  6. щоправда — 1》 присл., у знач. вставн. сл. Правду кажучи; правда, справді. 2》 спол. допустовий. Те саме, що хоч I 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. щоправда — Щопра́вда, присл. = пра́вда; але що пра́вда, імен. Щопра́вда, він мене́ шану́є. Що пра́вда, то не гріх Правописний словник Голоскевича (1929 р.)