ясир

У. Бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час розбійницьких нападів на українські, польські, російські землі. Султанські турки і татари Ясир виводили з села (М.Рильський); – Тут, у дикому полі, нема де ховатися від татарських наскоків. Рідко минає рік, щоб вони не приходили по ясир (З.Тулуб); [Яким:] Забрали мене татари в ясир та й продали на каторгу турецьку (Б.Грінченко).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ясир — ЯСИ́Р, у, ч., іст. Бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час розбійницьких нападів на українські, російські та польські землі з XV до 60-х років XVIII ст. Микула забіг на саме ліве крило турецького табору, де сподівався знайти ясир (Мак. Словник української мови в 11 томах
  2. ясир — Бранці, яких захоплювали татари й турки під час розбійницьких походів на укр. землі з XV ст. до 1760-х; я. продавали в рабство на невільничих ринках Кафи (теп. Універсальний словник-енциклопедія
  3. ясир — Полон, неволя, здобич Словник чужослів Павло Штепа
  4. ясир — Яси́р: — бранці, полонені [42] Словник з творів Івана Франка
  5. ясир — -у, ч., іст. 1》 Бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час розбійницьких нападів на українські, російські та польські землі з 15 ст. до 60-х рр. 18 ст. 2》 Полон, неволя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ясир — ПОЛО́Н (стан захоплених противником під час воєнних дій), ПОЛОНЕ́ННЯ рідше, БРАН заст., поет., ЯСИ́Р іст. — Наш гість, ..здається, довго перебував у полоні. В якому полоні ви були, пане? — В турецькому (Вал. Словник синонімів української мови
  7. ясир — Ясир, -ру м. 1) Плѣнные, добыча, состоящая изъ населенія, взятаго въ неволю. ЗОЮР. І. 102. К. ЧР. 428. 2) Толпа. Вас такий ясир, що нігде й повернуться. Борзна. Словник української мови Грінченка
  8. ясир — ЯСИ́Р, у, ч., іст. Бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час розбійницьких нападів на українські землі з XV до 60-х років XVIII ст. Микула забіг на саме ліве крило турецького табору, де сподівався знайти ясир (О. Словник української мови у 20 томах
  9. ясир — яси́р іменник чоловічого роду бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час розбійницьких нападів на українські, російські та польські землі з XV до 60-х років XVIII ст. іст., збірн. Орфографічний словник української мови
  10. ясир — Татарський  полон,   населення, виведене у полон Словник застарілих та маловживаних слів
  11. ясир — див. БРАНЕЦЬ <�БРАНЦІ>; ФР. ІСТ. полон, НЕВОЛЯ <н. забрали в ясир>. Словник синонімів Караванського
  12. ясир — Яси́р, -ру, -рові (тур.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)