1. Літературне слововживання

інтелігентний

ІНТЕЛІГЕНТНИЙ – ІНТЕЛІГЕНТСЬКИЙ

Інтелігентний. Розумово розвинений; освічений, культурний; властивий інтелігентові, інтелігентам: інтелігентна людина, інтелігентний вигляд, інтелігентна поведінка. Пох. інтелігентність.

Інтелігентський. Який стосується інтелігента, інтелігентів: інтелігентські кола, інтелігентська розмова.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інтелігентний — див. вихований Словник синонімів Вусика
  2. інтелігентний — [інтеил'ігентнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. інтелігентний — Розумний, здібний, далекозорий, кмітливий, тямовитий, культурний, етичний, див. інтелектуальний, естет Словник чужослів Павло Штепа
  4. інтелігентний — інтеліге́нтний прикметник Орфографічний словник української мови
  5. інтелігентний — -а, -е. 1》 Розумово розвинений; освічений, культурний. 2》 Власт. інтелігентові, інтелігенції. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. інтелігентний — КУЛЬТУ́РНИЙ (про людину — з високим рівнем культури), ІНТЕЛІГЕ́НТНИЙ, ВИ́ХОВАНИЙ. Капітан одклав роздратовано ручку. — Жаль... Культурна людина, інтелігент, а поводите себе... На що ви сподіваєтесь? (А. Словник синонімів української мови
  7. інтелігентний — ІНТЕЛІГЕ́НТНИЙ, а, е. 1. Розумово розвинутий; освічений, культурний. — Придивляючись ближче до життя села, я пересвідчився, що навіть одна інтелігентна людина може багато там зробити (Коцюб. Словник української мови в 11 томах