1. Словник української мови в 11 томах

інтелігентний

ІНТЕЛІГЕ́НТНИЙ, а, е.

1. Розумово розвинутий; освічений, культурний.

— Придивляючись ближче до життя села, я пересвідчився, що навіть одна інтелігентна людина може багато там зробити (Коцюб., І, 1955, 170);

Були це люди [родини Обринських] поважні, інтелігентні і працьовиті (Коб., III, 1956, 11).

2. Власт. інтелігентові, інтелігенції.

Обоє чудово грають, але Єсипова краще: тонка, інтелігентна, розмаїта і повна чуття гра (Л. Укр., V, 1956, 290);

Вона не мала ні класичного профілю, ні правильного овалу обличчя, .. хіба що ніс був з горбинкою, що надавало їй інтелігентного вигляду (Панч, В дорозі, 1959, 205).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інтелігентний — ІНТЕЛІГЕНТНИЙ – ІНТЕЛІГЕНТСЬКИЙ Інтелігентний. Розумово розвинений; освічений, культурний; властивий інтелігентові, інтелігентам: інтелігентна людина, інтелігентний вигляд, інтелігентна поведінка. Пох. інтелігентність. Інтелігентський. Літературне слововживання
  2. інтелігентний — див. вихований Словник синонімів Вусика
  3. інтелігентний — [інтеил'ігентнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  4. інтелігентний — Розумний, здібний, далекозорий, кмітливий, тямовитий, культурний, етичний, див. інтелектуальний, естет Словник чужослів Павло Штепа
  5. інтелігентний — інтеліге́нтний прикметник Орфографічний словник української мови
  6. інтелігентний — -а, -е. 1》 Розумово розвинений; освічений, культурний. 2》 Власт. інтелігентові, інтелігенції. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. інтелігентний — КУЛЬТУ́РНИЙ (про людину — з високим рівнем культури), ІНТЕЛІГЕ́НТНИЙ, ВИ́ХОВАНИЙ. Капітан одклав роздратовано ручку. — Жаль... Культурна людина, інтелігент, а поводите себе... На що ви сподіваєтесь? (А. Словник синонімів української мови