ґлей

ҐЛЕЙ – ГЛЕЙ

Ґлей, ґлею, ор. ґлеєм. Загуслий сік, що виступає на стовбурах вишень, черешень, слив тощо. Повітря темніло набряклим вишневим ґлеєм (М.Стельмах).

Глей, глею. Пластична, переважно гончарна глина сизого, червоного та інших кольорів; мул. Хмиззя, обмазане в глей, говорюча ластівка носить. Поки не зліпить гнізда (М.Зеров).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґлей — ҐЛЕЙ, ю, ч. Загуслий сік, що виступає на стовбурах деяких фруктових дерев (вишні, черешні, сливи і т. ін.). Ніхто, як він, не вмів здирати з вишень ґлей (В. Сосюра); * У порівн. – Я видирався ще й на вищі сосни. На них смола так живицею до підошви береться, як ґлей (І. Микитенко). Словник української мови у 20 томах
  2. ґлей — ґлей іменник чоловічого роду загуслий сік, що виступає на деревах; вишневий клей Орфографічний словник української мови
  3. ґлей — -ю, ч. Загуслий сік, що виступає на стовбурах деяких фруктових дерев (вишні, черешні, сливи та ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ґлей — Ґлей і звич. глей, -ле́ю, гле́єві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ґлей — Ґлей, ґлею м. 1) Клей вишневый. Харьк. 2) = глей. Набірають коло річки або з болота ґлею, привезуть до клуні, розмочать водою і потім утоптують (на току). МУЕ. І. 83. (Черниг). Словник української мови Грінченка