ґніт
ҐНІТ – ГНІТ
Ґніт, ґнота. Стрічка або шнур, що використовується для горіння в гасових лампах, свічках тощо. Тихо потріскує ґніт у лампі (В.Кучер); Свічка нагоріла; велика жужелиця на ґноті задержувала світ (Панас Мирний); Лежать при гарматах горами ядра, стоїть в бочках порох, наготовлено в надійному місці сухі ґноти (Н.Рибак).
Гніт. 1. р. -у. Гноблення, пригнічення. Народ століття зносив гніт, Терпів ярмо й сваволю (О.Олесь); Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (П.Грабовський); Вперше в житті наліг йому на душу тяжкий гніт розпачливої безвиході (С.Голованівський). 2. р. -а. Важкий предмет, що його кладуть на що-небудь для постійного тиснення. Часом він [Єгипет] ворушивсь, наче лев у кайдани закутий, Глухо покрикував, наче підземний вогонь, Тяжко придавлений гнітом гори кам’яної (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- ґніт — [ґн'іт] ґнота, м. (на) ґноут'і, мн. ґноти, ґноут'іў Орфоепічний словник української мови
- ґніт — ҐНІТ, ґнота́, ч. Стрічка або шнур, що використовується для горіння у деяких освітлювальних та нагрівальних приладах (гасових лампах, керогазах, свічках і т. ін.). Ґніт в каганчику тихенько Стане мріти й притухати (Я. Щоголів); Було тихо. Словник української мови у 20 томах
- ґніт — ґніт іменник чоловічого роду у свічці Орфографічний словник української мови
- ґніт — ґніт (ґнот) 1. → ґнис 1 2. → ґнис 2 Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ґніт — ґнота, ч. 1》 Стрічка або шнур, що використовується для горіння у деяких освітлювальних та нагрівальних приладах (гасових лампах, керогазах, свічках та ін.), для змащування чого-небудь і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ґніт — устроми́ти ґно́та кому. Довести свою перевагу; відзначитися. Олешківський батальйон Червоної гвардії хотів показати, що він уміє не лише по-простому битися з білими, а й устромити комусь ґнота гвардійським плац-парадом (Ю. Яновський). Фразеологічний словник української мови
- ґніт — Ґніт, ґно́та; ґно́ти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)