ґніт

ҐНІТ, ґнота́, ч.

Стрічка або шнур, що використовується для горіння у деяких освітлювальних та нагрівальних приладах (гасових лампах, керогазах, свічках і т. ін.).

Ґніт в каганчику тихенько Стане мріти й притухати (Я. Щоголів);

Було тихо. Лише потріскував ґніт свічки, що горіла одиноко на столі (Ю. Яновський);

Шийка не покладається на них [щипці] цілком і, погасивши щипком свічку, неодмінно помацає ще пучками ґніт, щоб пересвідчитися, чи він не тліє ще (Б. Антоненко-Давидович);

Іван заправив ґніт [гасової лампи], загвинтив машинку, поставив ковпачок і надів скло (С. Чорнобривець);

* У порівн. Тихо, наче ґніт у каганці, зотлівало його старе життя (Панас Мирний);

// Горючий шнур для запалювання чого-небудь, проведення вибухів, а також для передачі вогню на відстань.

Він одразу згадав, що патрони позабивано неглибоко, що ґноти були короткі. Вибух мусить бути зараз – ось-ось (Б. Грінченко);

Роблять глибокі діри [в скелі]. Закладають туди набої. Проводять запальний ґніт (М. Трублаїні);

Як потемніло, Григорій викресав вогню і вклав тліючий ґніт в вату (І. Багряний);

* У порівн. Голос блиснув і спалахнув, як ґніт (А. Головко).