ґонт
ҐОНТ, у, ч., ҐО́НТА, и, ж.
Покрівельний матеріал у вигляді тонких дощечок.
Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив (Марко Вовчок);
Тепер Тернівка – погане місто: доми все соломою криті, десь-то якийсь-то під ґонтою (А. Свидницький);
Навколо сторожки лежали дошки, високо підіймались обгороджені кіллям стоси данської і звичайної клепки та осикової ґонти (М. Стельмах);
Критий ґонтом, охайний вдовин будиночок за високим глухим парканом потопав у кущах черемхи (В. Козаченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґонт — ґонт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ґонт — -у, ч., ґонта, -и, ж. Покрівельний матеріал у вигляді тонких дощечок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ґонт — Дерев'яна дощечка клиноподібної форми, використовується як покрівельний матеріал; тепер практично витіснений сучасними матеріалами; подекуди зберігся на старих будівлях, переважно у Прикарпатті. Універсальний словник-енциклопедія
- ґонт — ґонт (ґонтина, гонтя) (укр. < польс., нім.) Покрівельний матеріал у вигляді клинчастих дощечок, драниць, плашок фігурної форми. Буває шпунтовий, колотий, пиляний. Архітектура і монументальне мистецтво
- ґонт — Ґонт, -ту м., ґонта и гонта, -ти, ж. Тесъ, гонтъ. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив. МВ. І. 65. Дімок стояв, гонтою вбитий. Св. Л. 215, 216. Словник української мови Грінченка