ґонт

Ґонт, -ту

м., ґонта и гонта, -ти, ж. Тесъ, гонтъ. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив. МВ. І. 65. Дімок стояв, гонтою вбитий. Св. Л. 215, 216.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґонт — ҐОНТ, у, ч., ҐО́НТА, и, ж. Покрівельний матеріал у вигляді тонких дощечок. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив (Марко Вовчок); Тепер Тернівка – погане місто: доми все соломою криті, десь-то якийсь-то під ґонтою (А. Словник української мови у 20 томах
  2. ґонт — ґонт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. ґонт — -у, ч., ґонта, -и, ж. Покрівельний матеріал у вигляді тонких дощечок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ґонт — Дерев'яна дощечка клиноподібної форми, використовується як покрівельний матеріал; тепер практично витіснений сучасними матеріалами; подекуди зберігся на старих будівлях, переважно у Прикарпатті. Універсальний словник-енциклопедія
  5. ґонт — ґонт (ґонтина, гонтя) (укр. < польс., нім.) Покрівельний матеріал у вигляді клинчастих дощечок, драниць, плашок фігурної форми. Буває шпунтовий, колотий, пиляний. Архітектура і монументальне мистецтво