ґонталь

Ґонталь, -ля

м. Желѣзный гвоздь, которымъ прибивается гонтъ. Хотин. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґонталь — ҐОНТА́ЛЬ, я́, ч., діал. Цвях, кілок, яким прибивають ґонт (ґонту). Новий вінок, і молот, і гонталь, І на новий мене вбивають паль (Б. Лепкий). Словник української мови у 20 томах
  2. ґонталь — -я, ч. Залізний цвях, яким прибивають ґонт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ґонталь — Ґонта́ль, -ля́, -ле́ві; -талі́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)