1. Словник української мови у 20 томах

ґонталь

ҐОНТА́ЛЬ, я́, ч., діал.

Цвях, кілок, яким прибивають ґонт (ґонту).

Новий вінок, і молот, і гонталь, І на новий мене вбивають паль (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґонталь — -я, ч. Залізний цвях, яким прибивають ґонт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ґонталь — Ґонта́ль, -ля́, -ле́ві; -талі́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. ґонталь — Ґонталь, -ля м. Желѣзный гвоздь, которымъ прибивается гонтъ. Хотин. у. Словник української мови Грінченка