ґонтар
ҐОНТА́Р, я́, ч.
Той, хто виготовляє ґонт (ґонту).
– Ти виростав у лісах між ґонтарями (І. Франко);
Лісоруби складали в стоси останні вогкі від соку кряжі, ґонтарі досортовували шпунтовану ґонту (М. Стельмах);
// Той, хто покриває дах ґонтом (ґонтою).
Ґонтар неквапливо клав дощечку до дощечки, латаючи прогнилі від дощів ділянки стріхи (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Ґонтар — Ґонта́р прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- ґонтар — -я, ч. Той, хто виготовляє ґонт (ґонту). || Той, хто покриває дах ґонтом (ґонтою). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ґонтар — Ґонта́р, -ря́, -ре́ві; -тарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)