ґуля
ҐУЛЯ – ГУЛЯ
Ґуля, -і, ор. -ею. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару тощо. їй здавалось, що вона або наб’є собі ґулю на голові, або завалить стелю в старенькій хаті (М.Коцюбинський); Лице услалося синіми плямами, на лобі в кулак завбільшки вигнало гниючу ґулю (Панас Мирний); – Годі сидіти в плавнях та рибу ловити! – лементував козак з ґулею на лобі (М.Лазорський).
Гуля, -і, розм. Голуб. А гуля біленька, Дитина маленька (пісня); Ой люлі, люлі, Прилетіли гулі (пісня).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґуля — (пухлина на тілі від удару, рани) ґудзь, ґудз, розм. шишак. Словник синонімів Полюги
- ґуля — Ґургуля, ґудзь, дит. вавка; (на тілі) опуклість, наріст; гулька. Словник синонімів Караванського
- ґуля — див. наріст Словник синонімів Вусика
- ґуля — [ґул'а] -л'і, ор. -леийу Орфоепічний словник української мови
- ґуля — ґу́ля іменник жіночого роду наріст на тілі Орфографічний словник української мови
- ґуля — ґу́ля вул. чоловічий статевий орган (ст)|| = будуляк ◊ зайва́нити ґу́лею вульг. здійснити статевий акт (ст)|| = вмочити вар'ята ◊ замача́ти ґу́лю = зайва́нити ґу́лею ◊ запечи́ ґу́лю = зайва́нити ґу́лею ◊ поста́вити ґу́лю = зайва́нити ґу́лею ◊ шпили́ти ґу́лю здійснювати статевий акт (ст)|| = гримати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ґуля — -і, ж. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ґуля — Ґу́ля, -лі, -лею; ґу́лі, ґуль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ґуля — Ґуля, -лі ж. Наростъ, шишка. Набігла ґуля за вухом. Закр. ум. ґулька. Харьк. Словник української мови Грінченка