ЄВЕЦЬКИЙ Федір Степанович

ЄВЕ́ЦЬКИЙ Федір Степанович

• ЄВЕЦЬКИЙ Федір Степанович

(р. н. невід., Катєринославщина — р. і м. см. невід.)

- укр. фольклорист і етнограф 19 ст. Брат О. Євецького. Закінчив 1829 юрид. ф-т Харків. ун-ту. Підтримував дружні стосунки з І. Срезневським, разом з ним збирав укр. фольклор, який увійшов до зб. "Запорожская старина". У 40-х pp. жив у Варшаві, співробітничав у часописі "Денница". Автор праці "Малоросійські історичні пісні та думи" (1841), в якій подано пісні й думи про Байду, Нечая, Морозенка, Івана Коновченка, про війни з тур.-татарськими поневолювачами тощо, взяті зі зб. Ж. Паулі "Пісні українського народу в Галичині". У грунтовному критико-бібліогр. огляді укр. л-ри кін. 18 — 1-ї пол. 19 ст. ("Малороссийская литература", 1842) розглянув творчість І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ'яненка, К. Тополі, Л. Боровиковського, В. Забіли, Є. Гребінки, Т. Шевченка та ін., відстоював право укр. мови на вільний літ. розвиток. Опубл. також статтю "Варшавські нариси" (1836) тощо. Належав до Харківської школи романтиків.

■ Літ.: Історія української літератури, т. 1. К., 1987; Харківська школа романтиків, т. 1. Х., 1930; Чуркина И. В. Русские и словенцы. М., 1986.

Л. П. Юрченко.