ЄЛИН ПЕЛИН

ЄЛИ́Н ПЕЛИ́Н

• ЄЛИН ПЕЛИН

(справж. — Димитр Іванов Стоянов; 18.VII 1877, с. Байлово, побл. Софії — 3.XII 1949, Софія)

- болг. письменник, академік Болг. АН з 1940. З поч. 900-х pp. зацікавився соціалістич. ідеями, друкувався в с.-д. виданнях. Широку популярність Є. П. принесли збірки "Оповідання" (1904 і 1911; у 2-му виданні — "Літній день" і "Гнізда лелек"), в яких автор увів у болг. л-ру яскраві, духовно багаті образи сільс. трудівників, що борються за свою честь і людську гідність. У повісті "Геракови" (1911) на прикладі однієї сім'ї показав зародження власницьких настроїв у сел. середовищі. Сатирично зображував багатіїв, урядовців, попів: збірки гуморист. і сатир. оповідань "Пижо і Пендо" (1917), "Я, Ти, Він" (1936). Під час монархо-фашист. диктатури виступив на захист комуністів. У зб. віршів у прозі "Чорні троянди" (1928) та зб. легенд "Під монастирською лозою" (1936) обстоював гуманістич. ідеали, боровся проти занепадницьких течій у л-рі й мистецтві. Для дітей написав багато віршів, поем, байок, казок, романи "Ян Бібіян" (1933) і "Ян Бібіян на Місяці" (1934). Окремі твори Є. П. переклали П. Тичина, М. Грунський, Д. Білоус, Д. Павличко, Ф. Скляр, О. Кетков, М. Лукаш, М. Павлюк, Л. Копиленко, М. Ятко, А. Коваль, О. Шпильова, В. Захаржевська, Л. Горячко.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Оповідання. К., 1953; Іванкові пальчики. К., 1960; Ян Бібіян. К., 1961; Знаю і можу. К., 1979; Весняний міраж. К., 1980; Рос. перекл. Избранное. М., 1986.

■ Літ.: Марков Д. Ф. Елин Пелин. В кн.: Марков Д. Ф. Из истории болгарской литературы. М., 1973; Білоус А. Невмирущий сміх Болгарії В кн.: Болгарський гумор і сатира. К., 1974; Голберг М. Елин Пелин и украинската кратка проза от края XIX и началото на XX в. (Проблеми на жанровостиловата типология). В кн.: Елин Пелин. Сто години от рождението му. София, 1978; Лихачєва Л. П. Елин Пелин. Биобиблиографический указатель. М., 1977.

М. Я. Гольберг.