ЄЛПАТЬЄВСЬКИЙ Сергій Якович

ЄЛПА́ТЬЄВСЬКИЙ Сергій Якович

• ЄЛПАТЬЄВСЬКИЙ Сергій Якович

[22.Х (3.XI) 1854, с. Новосьолка-Кудріно, тепер Владим. обл. — 9.I 1933, Москва]

- рос. письменник, публіцист. Навчався 1872 — 78 на мед. ф-ті Моск. ун-ту. За сприяння членам партії "Народна воля" був висланий до Уфи під негласний нагляд поліції, пізніше за пропаганду марксистської л-ри — до Сибіру. Працював земським лікарем. Автор повісті "Озимина" (опубл. 1886 у журн. "Северный вестник"), оповідань і нарисів про засланців і каторжан (зб. "Нариси Сибіру", 1893), спогадів про дитинство (кн. "Оповідання про минуле", 1901), літ. портретів М. Горького, А. Чехова, Л. Толстого, Г. Успенського, Д. Маміна-Сибіряка, В. Короленка. У кн. "Спогади за 50 років" (1929) розповів про свою долю, громадське та культурне життя Петербурга, Москви кін. 19 — поч. 20 ст., переказав зі слів К. Юнге про зворушливе ставлення до Т. Шевченка в сім'ї віце-президента AM Ф. П. Толстого, знайомство і дружбу укр. поета з негр. актором А. Ф. Олдріджем. Письменник приїздив у Полтаву до В. Короленка. 1913 був присутній на процесі у справі Бейліса від газ. "Киевская мысль". Певний час, зокрема в роки громадян. війни, жив у Криму, друкувався у місц. та одес. періодиці. Написав "Кримські нариси".

♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 4. СПБ, 1912; "Едут" и др. рассказы, т. 1 — 2. М. — Пг., 1923; Укр. перекл. — "Середній урожай". "Літературно-науковий еістник", 1906, т. 33, № 2.

■ Літ.: Весновская Л. С. Я. Елпатьевский. В кн.: Писатели-нижегородцы (Забытые имена). Горький, 1960.

О. В. Бобир.