ЄПХІЄВ Татарі Асланбекович

ЄПХІ́ЄВ Татарі Асланбекович

• ЄПХІЄВ Татарі Асланбекович

[9(22).XI 1911, с. Ардон, тепер місто Північно-Осетинської АРСР — 2.IV 1958, Орджонікідзе]

- осет. рад. письменник і літературознавець, канд. філол. наук з 1950. Член КПРС з 1929. Закінчив 1935 Моск. істор.-філос. ін-т. Працював на Донбасі. У зб. віршів "Вируюча епоха" (1932), "Серце радіє" (1935), поемі "Два серця" (1937) відобразив пореволюц. життя горців. Автор поем "Ленін" (1933), "Безіменна могила" (1938, про подвиг прикордонників). Борцям проти фашизму присвячено зб. "Осетія в огні" (1945). Мирну працю показано у "Поемі про пшеничне зерно" (1948), повісті "Колосок наливається" (1951), п'єсах "Моя сестра" (1952), "Прийомна дочка" (1961), романі "Вперед" (1956, у рос. перекл. — "Семья Цораевых"). Написав монографію "Арсен Коцоєв" (1955). Опубл. ряд сатир. оповідань. Переклав окремі твори В. Маяковського, М. Свєтлова. У перекл. Є. опубл. поеми "Сон", "Кавказ", "Сова", вірш "Гоголю" Т. Шевченка. Виступав з доповідями про укр. поета.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Колючки. Орджоникидзе, 1957; Семья Цораевых. Орджоникидзе, 1960; Стихи. Поэма. М., 1960.

■ Літ.: Хадарцева А. А. Певец современности. Орджоникидзе, 1986.

І. А. Луценко.