ЄРОФЕЇВ Іван Федорович

ЄРОФЕ́ЇВ Іван Федорович

• ЄРОФЕЇВ Іван Федорович

[26.ІХ (8.Х) 1882, с. Андрушівка, тепер Погребищенського р-ну Вінн. обл. — 27.XI 1953, смт Ворзель Києво-Святошинського р-ну Київ. обл.]

- укр. рад. письменник, історик, етнограф, літературознавець і фольклорист. Закінчив 1907 Київ. ун-т. Працював у 20-х pp. у Харкові на кафедрі історії укр. культури ВУАН та в Музеї Слобідської України, викладав у вузах Києва і Харкова, активно співробітничав в Укр. комітеті охорони пам'яток культури. Був членом Спілки сел. письменників "Плуг". Досліджував творчість Т. Шевченка, М. Гоголя, Г. Сковороди, П. Грабовського, В. Чумака та ін., опубл. ряд архівних матеріалів про А. Олдріджа, А. Церетелі (ст."Акакій Церетелі й Тарас Шевченко", 1945). Ряд праць присвятив літ.-мист. зв'язкам народів СРСР. Автор істор. повісті "Олекса Довбуш" (1945), статей про У. Кармалюка, один з упорядників зб. документів "Устим Кармалюк" (1948). Був особисто знайомий і листувався з М. Горьким.

♦ Тв.: Українські думи і їх редакції. К., 1910.

■ Літ.: Сарана Ф. Вшануймо його працю. "Літературна Україна", 1972, 6 жовтня.

Ф. К. Сарана.