ЄФРЕМ СІРІН

ЄФРЕ́М СІРІН

• ЄФРЕМ СІРІН

, Мар Афрем

(бл. 306, м. Низибія, Месопотамія — 373, м. Едес, тепер Едеса, Греція)

- сірійський письменник і богослов. Рано почав вивчати богосл. літературу, поселившись у горах, згодом у печері біля м. Едес. Подорожував по Єгипту, Кесарії, де був висвячений на диякона. Автор поетичних творів, тлумачень бібл. текстів. Кращу частину його літ. спадщини становить ораторська проза, позначена впливом традицій антич. риторики. Короткі афористичні настанови доповнюються в казаннях Є. С. багатьма характерними для східної поезії порівняннями, алегоричними образами.   Осн. теми творів: марність людського життя, боротьба зі спокусами й гріховними пристрастями, смерть і страшний суд. Ще за життя Є. С. його твори перекладено грец. мовою. Слов'ян. переклад зроблено в 10 ст. для болг. царя Симеона (давньорус. список 1073). У Київ. Русі відомим був збірник творів Є. С. "Паренезис". Повчання Є. С. включалися до Прологів, Ізмарагдів, Торжественників. Найпопулярнішими були "Слово о злих женах", "Слово об антихристі".   ■ Літ.: Петров Н. И. О происхождении и составе славянорусского печатного Пролога (иноземные источники). К., 1875; Гординський Я. Слова св. Єфрема Сирина в перемиських пергамінових листках поч. XIV в. "Записки Наукового товариства імені Шевченка", 1918, т. 126 — 127; Аверинцев С. С. Поэтика ранневизантийской литературы. М., 1977.Ю. А. Ісіченко.