ІБСЕН (Ibsen) Генрік

І́БСЕН (Ibsen) Генрік

ІБСЕН (Ibsen) Генрік

(20.III 1828, м. Шієн — 23.V 1906, м. Крістіанія, тепер Осло)

- норв. драматург, поет. З 16 років почав працювати учнем аптекаря у м. Грімстаді. З 1850 жив у Крістіанії, брав участь у громад.-політ. житті. У 1852 — 57 — керівник Бергенського нац. театру; 1857 — 62 — Крістіан. нац. театру. В 1864 — 91 жив у Римі, Дрездені, Мюнхені. Ранні твори І. (вірші "Пробудіться, скандинави", "До угорців" та ін., вірш. драма з рим. історії "Катіліна", 1850) пройняті тираноборчими ідеями, в них звучить відгомін революц. подій у Європі 1848. Звернення до сюжетів нац. історії, до героїки минулого, патріарх. сел. побуту характерні для романтич. драм 50-х pp. — "Могила велета" (1850), "Пані Інгер із Естрота" (1855), "Улаф Лільєкранс" (1856), "Войовники в Гельгелані" (1858; в укр. перекл. 1. Стешенко — "Велетні півночі", опубл. 1931). Соціального змісту і філос. глибини набувають драми "Боротьба за престол" (1864) та "Кесар і галілеянин" (1873), у якій проголошується ідея гармонії духовного й тілесного начал у людині. П'єсам "Комедія кохання" (1862), "Спілка молоді" (1869), "Основи суспільності" (1877; на українській сцені йшла під назвою "Підпори суспільства"), "Ляльковий дім" ("Нора", 1879), "Примари" (1881), "Ворог народу" (1882), драм. поемі "Бранд" (1866) притаманні гострокрит. і сатир. спрямованість. І. висміює вади бурж. суспільства, викриває фальшиву міщанську мораль, зображує одвічний конфлікт між силами добра і зла, взаємини героїчної особистості й пасивної юрби. Видатне літ. явище — драм. поема "Пер Гюнт" (1867). Використовуючи традиційні гротескові персонажі романт. казки з метою сатир. зображення бурж. способу життя, І. безжально таврує конформізм, пристосовництво. Твір овіяний мотивами норв. фольклору, поетич. світом давніх легенд і міфів. І. поетизує жіночі образи, яким властиві почуття вірності, кохання, обов'язку, готовність до самопожертви. У пізніх драмах І. переважають філос.-символістські мотиви — "Жінка з моря" (1888), "Гедда Габлер" (1890), "Будівничий Сольнес" (1892), "Маленький Ейольф" (1894), "Иун Габрієль Боркман" (1896), "Як ми мертві воскреснемо" (1899). П'єси І. справили значний вплив на розвиток світової драматургії.

Про творчість І. писав І. Франко (ст. "„Ворог народу" Г. Ібсена", 1891, та ін.; замітка до 70-річчя від дня народження письменника, в якій підкреслено світове значення його творчості, 1898). Відштовхуючись од вірша І. "Сила спогаду", І. Франко створив шедевр укр. філос. лірики "Школа поета (за Ібсеном)", одна з повістей І. Франка має ібсенівську назву "Основи суспільності" (1894). Творчість І. характеризували Леся Українка (ст. "Європейська соціальна драма в кінці XIX ст.", 1901), Н. Кобринська (ст. "Про „Нору" Ібсена", 1900). Драми І. йдуть на укр. сцені з поч. 20 ст.: 1907 в Руському нар. театрі (Львів), 1907 — 08 в трупі Т. Колісниченка ("Примари", "Нора"), 1909 — в трупі І. Сагатовського ("Нора"), 1918 Молодий театр Леся Курбаса ставив п'єсу "Ворог народу" (під назвою "Доктор Штокман"), 1919 Перший театр Укр. Рад. Республіки — "Підпори суспільства", 1921 — 22 Держ. укр. драм. театр ім. І. Франка — "Велетні півночі", 1923 — 24 Укр. драм. театр ім. М. Заньковецької — "Примари", пізніше драми І. йшли також у театрах Львова, Харкова, Донецька, Дніпропетровська, Одеси ("Нора", "Гедда Габлер"). Окремі драм. твори І. переклали А. Крушельницький ("Як ми мертві воскреснемо"), М. Загірня ("Ворог народові", "Примари", "Нора" та ін.), Н. Грінченко ("Гедда Габлер", "Жінка з моря" та ін.), М. Голубець ("Пер Гюнт"), а також М. Грушевська, Ю. Кміт, Ю. Зорянчук, В. Гладка, К. Корякіна, І. Стещенко та ін. Деякі вірші І. переклали І. Франко, О. Жихаренко, О. Бургардт, Д. Павличко, Н. Іваничук та ін.

Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. "Життя й революція", 1928, № 8; Вибрані твори, т. 2 — 3. Х. — К., 1930 — 32; Вибране. К., 1956; [Вірші]. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 12. К., 1978; [Вірші]. В кн.: Передчуття. К., 1979; [Вірші]. В кн.: Світовий сонет. К., 1983; [Вірші]. "Жовтень", 1983, № 4; Рос. перекл. — Собрание сочиненвй, т. 1 — 4. М., 1956 — 58; Драмы. — Стихотворения. М., 1972.

Літ.: Франко І. "Ворог народу" Г. Ібсена. В кн.: Франко І. Про театр і драматургію. К., 1957; Адмони В. Г. Генрик Ибсен. М., 1956; Шайкевич Б. А. Ибсен и русская культура. К., 1974; Хейберг Х. Генрик Ибсен. М., 1975; Українка Леся. Новейшая общественная драма. В кн.: Українка Леся. Зібрання творів, т. 8. К., 1977; Морщинер М. С., Житомирская З. В. Генрик Ибсен. Био-библиографический указатель к пятидесятилетию со дня смерти. М., 1956.

Г. П. Кочур.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me