ІВАКІН Юрій Олексійович

ІВА́КІН Юрій Олексійович

• ІВАКІН Юрій Олексійович

[24.XII 1916 (6.I 1917), м. Катеринослав, тепер Дніпропетровськ — 7.III 1983, Київ]

- укр. рад. літературознавець і письменник, доктор філол. наук з 1962. Закінчив 1940 Київ. ун-т. Учасник Великої Вітчизн війни. У 1951 — 83 працював в Ін-ті л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Осн. напрями літературознавчої діяльності І. — дослідження стилю політ. поезії і сатири Т. Шевченка, його творчого методу, інтерпретація і коментування поезії Кобзаря. Автор книжок "Сатира Шевченка" (1959), "Стиль політичної поезії Шевченка. Етюди" (1961), "Коментар до „Кобзаря" Шевченка. Поезії до заслання" (1964), "Коментар до „Кобзаря" Шевченка. Поезії 1847 — 1861 pp." (1968), "Поезія Шевченка періоду заслання" (опубл. 1984), "Нотатки шевченкознавця" (опубл. 1986). Співавтор праць: "Шевченкознавство. Підсумки й проблеми" (1975), "Творчий метод і поетика Шевченка" (1980). Шевченкознавчим дослідженням І. притаманні глибинне проникнення в поетич. текст, свіже прочитання його на тлі укр. та рос. літ. процесу, багатство джерельної бази. Брав участь у підготовці академ. видань творів Т. Шевченка (1957, 1963 — 64), "Шевченківського словника" (1976 — 77; Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1980). Вивчав також рос. поезію поч. 20 ст. (творчість В. Брюсова та ін.). Відомий як автор літ. пародій, фейлетонів, гумор. оповідань — збірки "Парнаський цирульник" (1970), "Пародії" (1971), "Книжка пародій", "Пересміхи" (обидві — 1973), "Гіперболи" (1975; вийшла болг. мовою у Софії, 1985), "Від великого до смішного" (1979), "Гумор і сатира" (1979), "Залп" (1982). У них І. дотепно пародіював поетів, прозаїків, літературознавців, критиків, перекладачів та ін., порушував проблеми літ. життя. Виступав з памфлетами ("Обирали президента...", "Твердолоб", "Злий собака Піночет"), Портрет с. 288.

Літ.: Дончик В. І гумор, І дослідження. "Літературна Україна", 1974, 12 лютого: Коваленко Л. Талант пародиста. "Вітчизна", 1974, № 7; Шанін Ю. Рицар сердитого жанру. "Вітчизна", 1984, № 2; Новиченко Л. Шевченкознавство, якому немає кінця... В кн.: Івакін Ю. Нотатки шевченкознавця. К., 1986; Іваненко В. Незглибимість пошуку і мислі. "Дніпро", 1987, № 3; Шубравський В. Є.

[Рец. на кн.: Івакін Ю. О. Нотатки шевченкознавця. К., 1986]. "Радянське літературознавство", 1987, № 1.

М. М. Павлюк.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me