ІВАНИЧУК Роман Іванович

ІВАНИЧУ́К Роман Іванович

• ІВАНИЧУК Роман Іванович

(27.V 1929, с. Трач, тепер Косівського р-ну Івано-Франк. обл.)

- укр. рад. письменник. Закінчив 1957 Львів. ун-т. Учителював, 1963 — 90 працював у редакції журн. "Жовтень" (з 1990 — "Дзвін"), завідував відділом прози. З 1990 — нар. депутат УРСР. Друкується з 1954. Автор збірок новел "Прут несе кригу" (1958), "Не рубайте ясенів", "Під склепінням храму" (обидві — 1961), "Тополина заметіль" (1965), "Дім на горі" (1969), "Сиві ночі" (1975), трилогії "Край битого шляху" (1964), повістей "Місто" (1977) і "Сьоме небо" (1985), в яких показано боротьбу укр. народу за визволення західноукр. земель від чужоземного панування, зміни, що відбулися за роки Рад. влади, порушено важливі соціальні та морально-етич. проблеми. Починаючи з кінця 60-х pp., І. звертається до істор. прози, яка швидко приносить йому заслужене визнання. Роман "Мальви" (1968) — розповідь про траг. сторінки минувшини укр. народу. В ньому письменник глибоко розробив тему яничарства (зречення рідного народу, батьківської землі); твір перегукується з романом Ч. Айтматова "І понад вік триває день" ("Буранний полустанок"), де зображено таке ж огидне явище — манкуртизм. У романі "Черлене вино" (1977) І. майстерно передає колорит епохи. Роман "Манускрипт з вулиці Руської" (1979; премія ім. А. В. Головка, 1979) виразно відтворює життя середньовічного Львова. Видатні діячі демокр. руху 19 ст. М. Шашкевич та М. Гулак — в центрі романів "Вода з каменю" (1982) та "Четвертий вимір" (1984; за обидва — Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1985). Образ І. Франка постає в романі "Шрами на скалі" (1987). Всі три романи розкривають тему прометеїзму, єдності обов'язку митця і громадянина, вносять нове в її осмислення укр. л-рою. Роман "Журавлиний крик" (1968, опубл. 1988) змальовує життя різних верств Рос. імперії 2-ї пол. 18 ст., останні роки існування Запорізької Січі, образ її кошового Петра Калнишевського, показує істор. шляхи України. У творі діє багато реальних осіб (Г. Потьомкін, Г. Сковорода, родина Капністів. О. Раднщев, А. Головатий, К. Розумовський, Л. Бетховен та ін.). Істор. прозі І. притаманні гостросюжетність, оригінальність стильових прийомів, поєднання елементів худож. фантастики, коріння якої у фольклор. джерелах, з правдою факту, науковою достовірністю. Ряд творів І. ("Мальви", "Журавлиний крик", повість "Спрага") зазнали вульгарно-соціологічної критики. Окремі романи і повісті перекладено рос., білорус., лит., груз., вірм., тадж., болг., польс., чес., словац., угор., рум., нім., франц. та ін. мовами. Іл. с. 290.

Тв.: Твори, т. 1 — 3. К., 1988; Бо війна — війною... "Жовтень", 1989, № 7 — 8: Рос. перекл. — У столбовой дороги. Львов, 1968; Тополиная метель М., 1968; К отчему порогу. М., 1978; Возвращение М., 1979; Манускрипт с улицы Русской. М., 1982; Вода из камня. М., 1986; Мальвы. М., 1988.

Літ.: Ільницький М. Шлях до себе. "Жовтень", 1979, № 5; Федорів Р. Магія старого пергаменту. В кн.: Федорів Р. Танець Чугайстра. Львів, 1984; Жулинський М. Які ж виміри людської пам'яті? В кн.: Жулинський М. Наближення. К., 1986; Кудлик Р. Високі виміри духовності. "Жовтень", 1989, № 5; Дімаров А. На шляхах століть. "Літературна Україна", 1989, 1 червня; Слабошпицький М. Роман Іваничук. К., 1989; Дончик В. Переконання романіста. В кн.: Дончик В. Зупинені миті. К., 1989.

Л. І. Міщенко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Іваничук Роман Іванович — нар. 1929, укр. письменник, громадський діяч, один із засновників, теп. почесний гол. відновленого Товариства Просвіта у Львові, народний депутат України; новели, повісті; історичні романи творять єдиний цикл... Універсальний словник-енциклопедія