ІВАНОВ Анатолій Степанович

ІВАНО́В Анатолій Степанович

• ІВАНОВ Анатолій Степанович

(5.V 1928, с. Шемонаїха, тепер місто Сх.-Казахстан. обл.)

- рос рад. письменник, Герой Соц Праці (1984). Член КПРС з 1952. Закінчив 1950 Казах. ун-т (Алма-Ата). З 1972 — гол. редактор журн. "Молодая гвардия". Перша книга — зб. оповідань "Алчині пісні" (1956). В романах "Повитиця" (1958), "Тіні зникають опівдні" (1963; однойм. телефільм, 7 серій, 1972), "Вічний поклик" (кн. 1 — 2, 1970 — 76; однойм. телефільм, 12 серій, 1976 — 77, Держ. премія СРСР за сценарій, 1979; наступні 7 серій — 1983), повістях "Життя на грішній землі" (1970), "Ворожнеча" (1979), "Печаль степів" (1983) та ін. відтворив складні процеси становлення соціалістич. ладу, формування характеру рад. людини в гостроконфліктних соціальних і психол. ситуаціях. В них змальовано яскраві поетичні, нерідко — драматичні картини життя сибірського селянства, пейзажі Сибіру. Окремі твори І. переклав Д. Бобир.

Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 5. М., 1979 — 81; Повесть о несбывшейся любви. М., 1984: Живая красота творчества. М., 1985; Укр. перекл. — Вічний поклик, кн. 1 — 2. К., 1974 — 80.

Літ.: Леонов Б. А. Зов жизни. Очерк творчества Анатолия Иванова. М., 1979; Еселев Н. Рассказы о характерах (по романам Анатолия Иванова). М., 1980.

І. Т. Крук.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me